ГОЛОВНА СТОРІНКА СуспільствоКультура У гості до казки

У гості до казки

11 переглядів

Біля «слона», «оленя» чи до кінотеатру у міському парку?

Де і як відпочивали шепетівчани 50-100 років тому.

На початку ХХ століття головним місцем дозвілля жителів 5-тисячного містечка Шепетівка був парк, який розташовувався приблизно навпроти цукроварні Юзефа- Миколая Потоцького. Жерстянник цього підприємства Григорій Клопер згадував, що за порядком на тій відпочинковій території пильнували спеціальні люди. І навіть не завжди пускали туди робітників.

Другою, добре обжитою, місциною давньої Шепетівки вважався район залізничного вузла. Оскільки звідти до парку цукроварів далеченько, залізничники на свої свята та вихідні (якщо припадали на теплі дні) полюбляли відвідувати ліс, який шумів на місці теперішнього мікрорайону Косецького. Приміром, 24 липня 1938 року, як писала газета «Прикордонний залізничник», у «лісі Косецького селища» відбулося масове гуляння, присвячене підготовці до Дня залізничника (30 липня).

Втім, 1929 року (так у своїх нарисах з історії Шепетівки стверджує Євген Наймушин) у нас з’явився новий об’єкт для проведення дозвілля городянами – парк культури і відпочинку.

Від початку 1930-х він носив ім’я Котика. Ні-ні, не піонера Валі (той ще був дошкільням), а радянського активіста, голови Городищенської сільради Д.М.Котика, котрого вбили невідомі 13 жовтня 1930 року.

Уже тоді у парку було де сісти і помилуватися природою. Влітку охочі могли навіть придбати щось смачненьке. Є свідчення, що 1938 року там походжали продавці у білих халатах з візочками, на яких писалося: «Укрптицепром. Мороженое».

Після радянсько-німецької війни парк перейменували. Назвали на честь «всесоюзного старости», Голови Президії Верховної Ради СРСР Михайла Калініна (помер від раку кишківника 1946 року).

Певне уявлення про те, як виглядала ця відпочинкова територія тоді, дають світлини, які розшукав наш земляк, колишній працівник заводу «Комуніст» Олександр Черв’ятюк.

На знімку № 1 – арка, яка «позначала» вхід до парку з боку вулиці Воровського. Вочевидь, такі стояли з кількох боків цієї зеленої «оази». Прикро, але факт: жодна з цих арок дотепер не «дожила».

До речі, 8 квітня 1951 року наша газета, яка тоді ще називалася «Шлях Жовтня», повідомила про план обнесення міського парку культури загорожею з каменю. Але, вочевидь, тоді щось пішло не так. Відповідальні за цю роботу підприємства – цукрозавод, хлібозавод, птахокомбінат, сільгосппостач – із поставленим завданням чомусь не впорались.

Судячи зі зафіксованого на знімках №№ 2-4 (а вони датовані кінцем 50-х – початком 60-х), тоді у парку ще стояли скульптури — слон, «родини» оленів і ведмедів.

«У різних кутках парку вздовж алей розставлені десятки красивих різноманітних скульптур. За алеями розташовані два фонтани. Навколо них теж чимало групових красивих скульптур», – описував побачене там журналіст нашого часопису 21 серпня 1960 року.

У неділю, 22 липня 1956 року, з нагоди Дня залізничника у парку відбулися масові гуляння. Цілий день грав духовий оркестр. На сцені літнього театру виступали гуртки художньої самодіяльності клубу залізничників, була розгорнута виставка нової техніки на залізничному транспорті, працювали кімната сміху, більярдна, тир.

Також у парку влаштовувалися сеанси з одночасної гри у шахи. Якось шахіст першої категорії Фрідман зіграв одразу з двадцятьма шахістами. Із них лише одну партію програв, а дві звів унічию.

Шепетівчанку Євдокію Клашину тодішній парк зворушував «красою різноманітних клумб, яскравим оформленням алей». А ще – різноманітними атракціонами, танцювальним майданчиком, озерами.

Влітку 1966 року будівельники Шепетівського комбінату благоустрою міста звели у парку культури та відпочинку новий літній кінотеатр. Він був розрахований на 500 місць. У день відкриття закладу відвідувачам показали художній фільм «Жінки».

Певно, саме цей осередок культурного дозвілля містян (донині не зберігся) ми бачимо на знімку № 5. Він датований 1962-м (чи 1963-м) роками. За спиною Олександра Черв’ятюка (тоді ще першокласника) – дерев’яна споруда кінотеатру, куди так полюбляли бігати на перегляди улюблених кінострічок наші бабусі й дідусі.

До речі, у парку за часів дитинства пана Олександра працювали читальна зала, більярдна, павільйон ігор, силомір-молот, спірометри, літня естрада. Планувалося й зведення басейну (але задум у життя так і не втілили).

Якщо порівнювати з 1960-ми, то теперішній парк культури та відпочинку змінився до невпізнання…

Світлини надані Олександром ЧЕРВЯТЮКОМ.

Обробив їх Володимир КОРОЛЬКОВ.

Залиште Ваш коментар
Перевести