Пишучи про жінок різних професій, щоразу дивуєшся: «Який тільки фах не освоюють особи слабкої статі!». Скільки навколо нас жінок-військових, жінок-архітекторів, жінок-політиків… А нині розповімо про жінку-коваля — шепетівську майстриню, яка понад 15 років займається художнім куванням — Наталію Герасимчук.
На початку нашої бесіди Наталія зізналася, що у свої юні роки ніколи б не подумала, що її майбутнє буде пов’язане з ковальською справою. Вона ж — тендітна невисока дівчина, а не кремезний чоловік. Та й ковальством у її родині ніхто не займався. Щоправда, батько Наталії – Анатолій Михайлович – свого часу трудився термістом на шепетівському «Комуністі». Тож щось споріднене таки було.
Згодом, у молоді роки, жінка часто бачила, як кують метал, бо працювала бухгалтером у підприємця, який займався художнім куванням. Та особливої цікавості тоді у цій справі не вбачала. Але час усе розставив на свої місця.
Виховання двох донечок — Олени та Валерії — змусило Наталю відкрити власну справу. І хто б міг подумати, що бухгалтер-товарознавець за освітою своїм заняттям обере ковальство.
У той час, а це був 2005 рік, вона відкрила власну кузню на території колишнього товариства сліпих і тоді вперше взяла до рук метал та кувалду. Працювала нарівні з чоловіками у цеху. Пощастило, що вже тоді вироби з металу користувалися попитом. Люди замовляли ворота, лавки, огорожі, як декор — підкови, троянди. До речі, дуже символічно, що першою виконаною роботою шепетівської жінки-коваля стала металева троянда.
Працюючи, Наталія паралельно читала багато книг про художнє кування, вносила нові ідеї у роботу, пропонувала їх замовникам.
Донечки в усьому підтримували неньку. Вони розуміли, що для мами ця праця дається дуже важко. Наталія приходила додому поночі. На той час дівчата уже встигали виконати усі домашні завдання і навіть приготувати для матусі смачну вечерю.
З часом жінка спільно з новими майстрами збудували та обладнали нову кузню на виїзді з Шепетівки у напрямку до м. Славути. Тут і нині «кипить» робота. За тривалий період праці у цій сфері Наталія, здається, з півслова розуміє побажання клієнтів, хоча й трапляється чимало вимогливих. Жінка, так би мовити, на ходу малює ескізи та узгоджує роботу.
А далі не просто передає замовлення ковалям, а одягає робочу форму і контролює процес, іноді допомагає хлопцям кувати і навчає нових спеціалістів тонкощам ковальської справи. А недавно Наталія узяла на роботу ще двох працівників.
Та й загалом дуже часто Наталії просто хочеться хоч трохи попрацювати у кузні, бо, як сама зізнається, вогонь і горно – це для неї справжній відпочинок.
Великодня писанка у парку та триметрова красуня на площі Т.Шевченка, лавка для закоханих у центрі парку, лавки у сквері Героїв АТО, нові сміттєві баки, встановлені по місту, – це справа рук Наталії Герасимчук та її майстрів. А скільки у їхньому доробку поручнів, бесідок, воріт, гратів на вікнах, виконаних для шепетівчан та мешканців району…
І до кожного замовлення Наталія знаходить по-жіночому особливий підхід, вносить деталі (листочки, квіти тощо), які з першого погляду допоможуть зрозуміти, що над цим витвором з металу працювали жіночі руки.