ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ У музеї говорили про УПА, Потоцьких і… перший літак над Шепетівкою

У музеї говорили про УПА, Потоцьких і… перший літак над Шепетівкою

29 переглядів

Минулої п’ятниці, 14 грудня, зранку в обласному літературно-меморіальному музеї Миколи Островського відбулася відкрита лекція кандидата історичних наук Володимира Ковальчука «Архівні знахідки 2018 року про ОУН і УПА у Північній Хмельниччині». О 12-й годині кандидат історичних наук зі столиці Оксана Лобко представила цікавий мистецький проект «Хелена Потоцька». Після цього розпочався «круглий стіл» за участю науковців з Антонін, Самчиків, Вінниці, Хмельницького, Рівного та Києва, де вони поділилися своїми найновішими знахідками з історії нашого краю.

 

У світі серед багатьох науковців існує добра традиція — наприкінці кожного року публічно підбивати підсумки своїх пошуків і досягнень. Отож, київський дослідник документів ОУН і УПА Володимир Ковальчук теж вирішив ознайомити своїх земляків (народився у Шепетівці) з новими відомостями про український визвольний рух у північній частині Хмельниччини.

Свої знахідки, зроблені у державному архіві Тернопільської області, Центральному державному архіві вищих органів влади (м. Київ) та Галузевому архіві Служби безпеки України (м. Київ), історик представив 14 грудня у музеї М.Островського.

Насамперед, слухачі дізналися про двох керівників осередків ОУН(б) на Шепетівщині у 1940-х роках – Федора Прибита та Костянтина Максим’юка. Першого – православного священика, котрий поєднував богослужіння з участю у визвольному русі та антирадянською агітацією, – радянська влада навесні 1950-го вистежила, заарештувала і засудила до 10 років виправно-трудових робіт. Другий «згинув у боротьбі з більшовиками» ще у квітні 1945 року на Тернопільщині.

Далі прозвучали цікаві подробиці про Івана Щикульського, котрий у 1944-му воював в УПА, а затим очолював Проскурівський надрайонний провід ОУН(б), мав псевдо «Чародій», та сотенного «Вітра» (його підрозділ взяв участь у бою з загороджувальним загоном між селами Рилівкою та Сеніговим на Шепетівщини у квітні 1944-го).

Також слухачі почули про драматичну історію ку­рін­но­го УПА Ми­хай­ла Кон­дра­ся («Ве­ли­ка­на») – учасника бою з радянськими військами, що стався 15 травня 1944 року у районі Василевої Греблі (хутір з такою назвою колись розташовувався між Шепетівкою і селом Кам’янкою Славутського району) та його дру­жи­ни Оль­ги Го­рошко («Тро­ян­да»). Лек­тор роз­по­ві­в, як радянська вла­да жорстоко бо­ро­ла­ся з ци­ми дво­ма людь­ми, по­ка­зу­вав світлини, на яких Кон­дрась і Го­рош­ко зафіксовані під час Різ­два з укра­їнсь­ки­ми діть­ми.

На завершення лек­ції лек­тор продемонстрував ар­хівний до­ку­мент про те, як після війни вихідця з партизанського за­го­ну А.Оду­хи спец­служ­ба ви­ко­рис­то­ву­ва­ла у боротьбі з рештками під­пілля О­УН на Поділлі, й відповів на запитання присутніх.

 

Рівно о 12-й годині у музеї «стартував» цікавий мистецький проект Оксани Лобко – «Навколо одного образу». Дослідниця презентувала фотокопію картини, на якій художник Мойсей Лейбовський далекого 1903 року зобразив Хелену – дружину Юзефа-Миколая Потоцького. Так-так, того самого дореволюційного власника шепетівської цукроварні, запеклого мисливця на антилоп і не тільки в африканських країнах та Індії, «друга» російського імператора Миколи ІІ (з ним неодноразово зустрічався у Шепетівці), одного з ініціаторів будівництва так званої Подільської залізниці (зараз нею ми їздимо до м. Хмельницького).

П’ятнадцять (!) років знадобилося випускниці Національного університету «Києво-Могилянська Академія» та Варшавського університету Оксані Лобко, щоб атрибутувати картину. Адже раніше, упродовж десятиліть, вона зберігалася у Вінницькому музеї під незрозумілою назвою «Портрет невідомої дами». Зрештою, довго не було відомо навіть те, хто саме намалював цю картину. Зате тепер мистецький витвір Мойсея Лейбовського зажив «новим життям», а йому на виставці присвячено окремий стенд.

Найдивовижніше те, що пані Оксана навіть відшукала онуку Хелени – Марію. На презентації портрета Хелени у Шепетівці прозвучало аудіовітання від цієї 89-річної жінки. Нині вона мешкає у французькому замку Монтрезор.

Значення цієї виставки для шепетівчан ще й у тому, що є змога дізнатися більше про сина Хелени та Юзефа Потоцьких – Романа. Адже саме він, разом зі своїм двоюрідним братом (ад’ютантом очільника Польщі Юзефа Пілсудського) на початку грудня 1919 року зустрічали на шепетівському залізничному вокзалі Головного отамана військ УНР Симона Петлюру, коли той поїздом прямував до Варшави.

До речі, на столику біля портрета Хелени на виставці у музеї демонструвалася книга спогадів Романа Потоцького «У трьох війнах». Вона вийшла недавно. Раніше ці спогади не видавалися.

 

А після обіду у п’ятницю, 14 грудня, розпочав свою роботу «круглий стіл» за участю науковців з різних областей України.

Серед доповідей, які прозвучали, своєю актуальністю запам’ятався виступ кандидата історичних наук, директора Центрального державного архіву кінофотофонодокументів України Владислава Берковського. Він розповів про драматичну історію музею Шепетівської округи, що існував у 1920-х–1930-х роках. Порушив питання щодо необхідності назвати на честь директора цього музею (Кочубея) вулицю в Шепетівці.

А ще, як завжди, вразив новизною своєї доповіді науковий співробітник обласного музею Сергій Єсюнін. Цього разу цей талановитий науковець навів детальні подробиці перельоту одного з перших у світі літаків над шепетівськими та антонінськими маєтками Потоцьких, який відбувся більш ніж 100 років тому.

Наш кор.

Залиште Ваш коментар
Перевести