Це 14-томне видання, де опубліковано твори, рукописи, чернетки, листування Лесі Українки, створене у співпраці Українського інституту книги, працівників Волинського національного університету, десятків інших науковців-спеціалістів, було презентоване з нагоди 150-річчя письменниці 25 лютого.
Як відомо, Леся Українка народилася та зростала у Звягелі – повітовому центрі Волинської губернії. Місто знаходиться по-сусідству з Шепетівкою, нині має назву Новоград-Волинський.
Оскільки зростала хворобливою, мама намагалася її “оздоровлювати”. Відтак, возила за 40 верст від Звягеля, у с. Жабориці (зараз воно – складова Баранівки), у маєток знайомого Орловського.
“Природа села, селянські діти, українські народні звичаї спричинилися до того, що Леся… цілком пройнялась всім українським”, – згадувала Олена Пчілка 1928 року в журналі “Плуг”.
…У томі № 6 чотирнадцятитомника друкується нарис “Школа” циклу “Волинські образки”. На жаль, упорядники не взяли до уваги, що багато деталей цієї оповіді збігаються зі спогадами про вчителювання у с. Серединці Заславського повіту (нині – Шепетівщина) Марії Биковської у кінці 1880-х років, котра була подругою дитинства Лесі Українки. А відтак, у коментарях ототожнили школу, яку описала письменниця, із іншим навчальним закладом – у с. Піддубцях Луцького повіту.
Можливо, Леся дізналася про “досвід” вчителювання Марії у Серединцях (і перенесла його у літературну “площину”) від свого старшого брата Михайла Косача. Адже йому Биковська 12 жовтня 1888 року відправила лист із Серединець, де повідомила, що влаштувалася на роботу в місцеву церковно-парафіяльну школу.
Зрештою, влітку 1888-го з листа тата Лесі Українки знаємо, що він проводжав у Шепетівці поїзд, яким донька їхала до Одеси. Хоча був дуже завантажений роботою, знайшов можливість прибути з Тернопільщини, щоб зустріти “Лесин поїзд” і попрощатися із донькою перед її далекою дорогою на південь.
У томі № 9 чотирнадцятитомника серед фольклору, записаного Лесею Українкою, наводиться кілька пісень, які вона занотувала у Полонному. Це: веснянка “Перепілка”, пісня-балада “Ой у полі жито копитами збито”. Згадані зразки фольклору, до речі, увійшли до книги, яку видав чоловік Лесі Климент Квітка у 1917 році.
Втім, вочевидь Леся Українка записала у нашому краї значно більше пісень. Адже сама згадувала, як збиралася передати композитору Миколі Лисенку два великих зошита із піснями, але вони загубилися.
Ще одна згадка про Полонне є у томі № 11 чотирнадцятитомника. У травні 1893 року Леся Українка пише в листі до М. Драгоманова, що хоче “рушити з тіткою до Полонного” (там мешкав її дядько Григорій).
…Як йдеться у повідомленні Українського інституту книги, нову 14-томну збірку праць однієї з найвидатніших наших письменниць Лесі Українки можна скачати абсолютно безкоштовно тут.
Володимир КОВАЛЬЧУК.
На фото з відкритих джерел: Леся Українка у 1888 році.