ГОЛОВНА СТОРІНКА ГОЛОВНІ НОВИНИ У Польщі вже давно чекають наших заробітчан

У Польщі вже давно чекають наших заробітчан

35 переглядів

Останніх кілька місяців ми спостерігали, як з усього світу через пандемію коронавірусу додому з’їжджалися українці. Скільки чартерних рейсів було здійснено, скільки людей перетнули кордон автотранспортом і навіть пішки… Одне слово, повернулися сотні тисяч заробітчан. І нічого гріха таїти, саме вони і привезли отой страшний, невидимий вірус.
В Україні карантин триває, його продовжили до 22 червня, хоча вже і запроваджується поступове пом’якшення. Проте загроза ще не минула: щодня реєструються нові випадки захворювання, подекуди масові спалахи, а також через COVID-19 помирають громадяни різного віку.
У той же час, що ми бачимо сьогодні? А те, що українці знову вирушають на заробітки. Під консульствами шикуються черги для отримання робочих віз, на західному кордоні на пунктах пропуску також масове скупчення людей. З летовищ злітають у небо проплачені іноземними роботодавцями літаки з українськими трудовими мігрантами, яких всюди з нетерпінням чекають.
Днями ми поспілкувалися з кількома нашими земляками, які готові хоч завтра їхати за кордон. Дехто уже побував у консульстві, очікує візу, дехто уже її має.

— Два місяці посиділи вдома — вистачить, — каже Вадим, шепетівчанин. Йому 54 роки. — Карантин – це якась дурня. Треба гроші заробляти. Скоро їсти не буде чого. Нас уже в Польщі чекають. Роботодавці і мене, і дружину кличуть на роботу. Дехто з земляків уже чартерним рейсом полетів.
Товариш казав, що до нього навіть краще ставляться, ніж до карантину. Правда відбув два тижні на самоізоляції. Працює на підприємстві. Платять добре. На зміні — 12 годин. Отримує за день понад 1000 гривень. Звичайно, тяжко працює, але за місяць буде мати майже 1000 «зелених». А у нас де стільки можна заробити?
До речі, я цікавився і хотів би знайти роботу тут, вдома. Та де там!.. Майже кожен третій — безробітний. Влада хвалиться, що ми швидше за всіх «перейшли» у смартфон, тобто держава – у смартфоні. Плакати хочеться від цього. Де обіцяні робочі місця?
Отож їдемо до Польщі. Дружині запрошення надіслали на збір ягід. Вона у того фермера кілька років працювала. Уже там не треба відбувати 14 днів на самоізоляції. Літо попрацює і повернеться додому. Батькам допомагає, онуків глядить.
Я працюю на підприємстві. Винаймаємо ще з одними заробітчанами економжитло. Одна кімната і кухня-студія. Так вигідно.
Тут ми б ніколи не назбирали грошей. А так синові із житлом допомогли. Треба ще й доньці підсобити. Вона заміжня, поки що з нами живе. Тісно… Так що сидіти немає як.
Ми вже були у консульстві, подали документи. У черзі з ночі до полудня стояли — стільки людей, охочих поїхати за кордон.
Там зустріли землячку. Вона вже отримала документи. Днями із своїми знайомими їде до Польщі.
Запитала Вадима, чи не боїться заразитися на COVID-19.
— Облиште! Є багато інших смертельних недуг. Звичайно, хочеться, щоб цей карантин вже закінчився. Будемо остерігатися там, як і тут. Працювати треба, щоб жити. У нас ніколи не було дармових грошей. Ми – прості люди. Біля годівниці, як дехто, не сиділи.
Весь час думав, що в Україні щось таки зміниться. Усі перед виборами обіцяють «золоті гори», але поліпшення не видно, народ біднішає. Тому ось так і живемо: місяць вдома, кілька — за кордоном…
І таких наших трудолюбивих земляків є багато. Незважаючи на карантин, пандемію коронавірусу, вони поспішають на заробітки, годують свої сім’ї, вчать дітей. І їх справді всюди охоче беруть на роботу, бо ніхто так не вміє працювати, як українці. Без них не можуть зібрати врожаю ягід ні у Фінляндії, ні в Естонії, ні у Польщі, ні в інших країнах. Тому і чартерні рейси замовляють, запрошення надсилають.
Онде на урядовому рівні Польща і Україна домовилися підписати нову угоду щодо сезонних трудових мігрантів. Буде спрощено процедуру отримання робочих віз та перетину спільного кордону громадянами двох країн.
Уже скасовано 14-денний карантин, тобто сезонним працівникам — «зелене світло». Адже поляки не можуть працювати по 12 і більше годин на добу, зігнувши спину, навіть за добрі гроші. Ягоди дозрівають і їх потрібно вчасно зібрати.
Ось, до прикладу, оголошення про вакансію у Польщі на збиранні ягід. Заробітна плата — від 6 до 9 тисяч злотих (це десь від 36 до 50 тисяч гривень на місяць). Робота – 13-16 годин на добу, вихідний залежно від погоди, а загалом працювати треба 7 днів на тиждень. Тож можна зважити свої фізичні й духовні можливості. Адже не кожен може витримати такі навантаження.
Знаю одну знайому, яка торік їздила на збір ягід і через два тижні повернулася – заб­ракло сил, та ще й захворіла. Лікувала руки, які у рукавицях спарила, вони вкрилися ранами.
Ось такі наші реалії. Кожен сам вибирає, як йому краще буде виживати у цьому складному і непередбачуваному житті.
Але хотілося б, щоб тут, на рідній землі, високо цінували працю своїх громадян, створювали можливості для заробітку. Тоді б не прагнули українці якнайшвидше залишати домівки і їхати світ за очі, аби заробити не тільки для себе, а й для України.

Світлана МОРОЗ.

Залиште Ваш коментар
Перевести