ГОЛОВНА СТОРІНКА Цікаво У «пошуках» полярного сяйва

У «пошуках» полярного сяйва

8 переглядів

Летіти над Скандинавією пізньої вечірньої години у грудні приємно. Таке враження, що там, унизу, хтось порозкидав коштовне каміння, чи ніби Різдвяні ярмарки повсюди. Куди не глянь – вогники привабливо «підморгують».

Така собі «розминка» на шляху за враженнями у 50-тисячне норвезьке місто Будьо. Там хочемо побачити справжнє північне сяйво.

 

Тому шепетівчанину, котрому заманеться навідатися до норвезького заполяр’я, доведеться туди добиратися, як мінімум, з 4-5 пересадками. Спершу маєте «вполювати» квиток на «київський» поїзд. Далі «пригодницька» поїздка до аеропорту. Там «сідлаєте» літака до Мюнхена чи іншого міста, звідки можна долетіти в Осло – столицю Норвегії. Ще одна повітряна мандрівка – і ось ви нарешті у Будьо.

Ми добиралися туди майже добу. Але справа того варта! Адже містечко Будьо розташоване на більш ніж 80 кілометрів північніше полярного кола…

Це край величних норвезьких фіордів. Надзвичайно приємно вийти на один із берегів цих заток і вдивлятися згори у прозору далечінь моря. А ще спостерігати, як Сонечко виграє кольорами на поверхні пронизливо холодного водного плеса. І не розуміти, як місцеві мешканці примудряються ходити без шапок, в осінньому взутті та легких куртках, коли на вулиці сльота і дме холодний вітер…

До речі, про Сонце. Воно тут «сідає» вже по обіді, приблизно о 14-й. Тривалість світлової частини доби – лише три години. Тож поспішаємо пройтися вуличками міста.

Одразу помічаємо різницю між українськими та норвезькими чоловіками. Тутешні представники «сильної статі» – високі, русяві, підтягнуті. Товстих чи навіть трохи «животатих» не видно.

Серед жінок теж переважають високі. Вони ще більш худіші, ніж чоловіки. Носять прості зачіски, мінімум косметики на обличчі. Через відсутність яскравого макіяжу в багатьох норвезьких панянок помітні зморшки на обличчі. Хтозна, можливо, це так дається взнаки вітряна погода? Що поробиш, за життя на Півночі потрібно чимось «жертвувати»…

Щодо одягу, то і чоловіки, і жінки надають перевагу темним кольорам. Носять переважно куртки з капюшоном. До того ж – надто тонкі, як на таку погоду. Але, можливо, то нам це є дивиною, а вони звикли? (Уже на другий день «побачення» з Будьо клімат не видавався холодним і вітряним. Звикаєш швидко).

Як і належить справжньому королівству (жителі Норвегії – піддані короля), все у ньому працює чітко і злагоджено. Для прикладу, якщо рейс вашого літака затримався хоча б на 10 хвилин, прийде «есемеска» з вибаченням за запізнення. Більшість магазинів зачиняються о 17.00 (з продуктовими включно), працюють до 23-ї лише великі супермаркети.

Попри «королівські» порядки з графіками роботи крамниць і кафе, нам уже в перший день перебування у Будьо вдалося смачно пообідати. Cкуштували панкейки з риби, м’ясо краба у «тарілочці» з його власного панцира, оленину з варенням із місцевих ягід. Знаєте, усе – неймовірно смачне! А аналога оксамитовому на смак норвезькому пиву в Україні просто немає. На десерт – спечені по-домашньому вафлі з густою сметаною, а ще – «безлімітна» кава (чудово, коли у кафе всі місцеві й туристів немає).

Зараз не туристичний сезон і у кав’ярнях дуже спокійно. Їх відвідують переважно місцеві. Це сімейні пари, часто бабусі з онуками або звичайні норвезькі бабусі та дідусі, що «забігли» погрітися насправді дуже міцною кавою, причому – далеко не одним горнятком.

Норвегія, а за нею і решта скандинавських країн, належить до найбільших споживачів цього напою. У кав’ярнях тут заведено розмовляти тихо, аби не порушити спокій сусіда. Тож ви ніколи не почуєте, навіть випадково, чужих драматичних сімейних історій чи просто різних цікавинок. Зате зможете відпочити від галасу надворі чи на роботі.

Помітили, що тут, у Будьо, ну ду-у-уже багато риби. Усі морепродукти – свіжі. Якщо краби – то справжні. Якщо риба – то немов щойно з моря. В Україні такого не купиш, навіть за великі гроші. А ще обов’язково спробуйте місцеві традиційні страви, як от лютефіск. Але не кажіть, що ми не попереджали, бо вона дуже специфічна. Втім, спробувати варто.

Щодо м’яса – будете здивовані. Тут часто подають страви з оленини (схожа на ягнятину, але на смак «м’якша», приємніша). У будь-якому випадку у норвежців страва з м’яса є обов’язковою на столі.

Молочних продуктів багато (хоча за полярним колом корови не живуть). У магазинах вас здивує розмаїття йогуртів із червоним буряком та морквою, різними ягодами (назви яких вам зовсім нічого не скажуть).

Виявляється, існує величезна кількість різновидів норвезьких сирів. Так, норвежці придумали виварювати вершки зі згущеним молоком. Такий сир подають до м’яса на сніданок. Найкраще він смакує з кавою. Чай, до речі, геть тут не популярний, але є.

Трішки про солодощі. У цій «сфері» норвежці намагаються дотримуватися традицій. Отож у їхніх кав’ярнях не видно звичної нам випічки (може, вона там є, але не на видноті). Зате продаються смачні тістечка, де мінімум тіста, а начинка – чи то зі збитих вершків, чи із неймовірно ніжного крем-сиру.

Норвегія – країна дорога. Здавалося б – газ тут добувають, різні корисні  копалини, рибу експортують тощо. Проте ціни норвезькі «кусаються»! Шепетівчанину, котрий тут опиниться, доведеться «викласти» за добу проживання у тризірковому готелі півтори тисячі норвезьких крон (тобто десь 4,5 тис. грн.). Пляшка води – 20-30 крон. Обід у ресторані чи кафе – від 300 до 600 крон на одного! Книги у книгарнях продають по 200-300 крон. Одяг (те з нього, що справді варте уваги, – в’язані вироби, куртки, взуття з оленячої шкіри) обійдеться у кілька тисяч крон.

…Ми завітали до Норвегії ненадовго. Не зогляділися, а уже час збиратися додому. Ой, як не хочеться!.. Адже тут затишно, спокійно. Чимало туристів, відвідавши Будьо, мріють придбати тут будиночок. І, як усі місцеві жителі, запалювати щовечора свічки на підвіконнях.

У Будьо ніхто не затуляє вікна шторами (вони є, але завжди відкриті, а тюль взагалі відсутня). Тож у надвечір’я від цих казкових будинків лине, ймовірно, оте знамените скандинавське хюге. З усіх вікон «блимають» свічки, горять світильники. Нині «запалюють» і різдвяні восьмикутні зірки.

На Різдво в тутешніх оселях висітимуть штори, причому червоного кольору – така традиція. Будьо вже активно готується до Різдва. Мешканці активно купують милі речі, прикрашають ними будинки. Гарнішим стає і місто. До речі, ялинку на центральному майдані встановили ще у листопаді.

Ключі від будинків серед тутешніх заведено ховати під килимком біля дверей. Так само ви не знайдете у Будьо парканів. А ті, що є, радше встановлені з декоративною метою.

Зазвичай увечері на вулицях перехожих майже немає, бо у сімейному колі проводити полярні вечори значно приємніше. Місцеві жителі пересуваються або автомобілями, або на велосипедах. Інколи на тротуарах трапляються любителі вечірніх пробіжок.

Та все одно вам у цьому 50-тисячному заполярному місті ніколи не буде сумно. Адже крім безлічі кав’ярень та ресторанів, у Будьо є театр, три музеї, кінозали, скансен, давній форт. А влітку приємно гуляти набережною, можна проїхатися на яхті по Норвезькому морю.

Норвежці неймовірно приязні та щирі, дуже добрі люди. Таке враження, що вони завжди готові допомогти. А ще з їхніх облич не сходить посмішка. Тож якщо побуваєте у Норвегії, є ризик у неї закохатися… Навіть якщо не пощастить і ви не побачите північного сяйва.

Але все одно – мрійте! І тоді усі ваші бажання, навіть про сяйво, рано чи пізно неодмінно збудуться.

Руслана МАРЦЕНЮК,

Андрій РУККАС,

Володимир КОВАЛЬЧУК.

 

Фото Руслани МАРЦЕНЮК.

 

Залиште Ваш коментар
WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Перевести