З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України у Шепетівці знайшли прихисток сотні вимушено переміщених осіб. Це українці різного віку, різних сфер діяльності з різних населених пунктів, переважного східних областей та Київщини. Серед них є й лікарі та медичні працівники.
— До Шепетівської багатопрофільної лікарні звернулися семеро лікарів. Нам вдалося пʼятьох з них працевлаштувати. Це вузькопрофільні фахівці: офтальмолог, гематолог, анестезіолог, хірург та уролог.
Зараз для усіх складний час. Наша лікарня намагається підтримувати медичних фахівців-переселенців наскільки це можливо. Розуміємо, що люди залишилися без доходів, кінця війни ще не видно, але життя мусить тривати. Також
те, що лікарня поповнилася новими високопрофесійними спеціалістами, загалом є позитивно для медзакладу та відвідувачів, — розповідає головна лікарка Шепетівської багатопрофільної лікарні Валентина Савчук.
Уже понад місяць у відділенні невідкладної медичної допомоги Шепетівської багатопрофільної лікарні трудиться лікар-анестезіолог Олександр Сергійович Мартинюк. Майже відразу після початку повномасштабної війни, 26 лютого, він приїхав з Києва до Шепетівки.
— Я сам родом із Шепетівки, тут живуть мої батьки. У столиці працював у міському клінічному ендокринологічному центрі лікарем-анестезіологом. Коли у місті почалися активні бойові дії, всю планову хірургію, де я працював, було призупинено. Мене тимчасово відсторонили. Проте вирішив не гаяти час, а продовжити роботу у Шепетівській лікарні і допомагати людям як медик, — розповідає Олександр Мартинюк.
Лікар підтримує звʼязок зі своїм основним місцем роботи. І як тільки виникне потреба у його долученні, планує відразу повернутися до Києва.
У дитячому відділенні щодня, з 9-ї до 12-ї години (крім вихідних), веде прийом лікар-офтальмолог вищої категорії Валентина Тимофіївна Тарасова. Жінка приїхала з м. Харкова. Там вона працювала у кількох медзакладах: міській дитячій поліклініці № 15, міській дитячій неврологічній лікарні № 5 та приватному медичному центрі «Мій офтальмолог».
До Шепетівщини Валентина Тимофіївна переїхала 12 березня на запрошення родичів. Наразі мешкає у Судилківській громаді.
— Через активні бойові дії у Харкові ми були змушені два тижні жити у метро. Потім вдалося із внучкою виїхати до Судилкова. Згодом сюди також перебралася і донька. Просто сидіти без діла я не можу, тож влаштувалася на роботу у лікарню. Треба підтримувати свою кваліфікацію та й жити за щось необхідно. Не відомо, на скільки ще затягнеться ця війна, — ділиться Валентина Тарасова.
Якщо її помешкання та медичні установи, де вона працювала, вціліють, лікарка сподівається повернутися до Харкова.
— Поліклініка відновила свою роботу, частково також уже працює медичний центр. Люди, які живуть поряд, відвідують ці медичні установи. До мене також телефонують, консультуються за потреби. Дуже хотілося б повернутися у своє звичне життя у Харкові, — додає пані Валентина.
Тричі на тиждень — у вівторок, середу та четвер — з 13-ї до 15-ї у поліклініці Шепетівської багатопрофільної лікарні можна потрапити на прийом до лікаря-гематолога Ольги Юріївни Кучкової.
Жінка приїхала з м. Харкова. Працювала завідувачкою гематологічного відділення Харківського обласного центру онкології.
Хоча Ольга Юріївна вже близько трьох тижнів працює у Шепетівці, все ж таки сподівається, що війна найближчим часом завершиться і їй вдасться повернутися до рідного Харкова.
На відміну від своїх колег-переселенців, ще двоє лікарів з м. Сєвєродонецька Луганської області вирішили залишитися у Шепетівці на постійне проживання.
Лікар-хірург Сергій Васильович Пономарьов та лікар-уролог Олександр Анатолійович Макаренко працювали у Сєвєродонецькій міській багатопрофільній лікарні.
Зараз Сергій Васильович освоюється у хірургічному відділенні, а Олександр Анатолійович — в урологічному відділенні Шепетівської багатопрофільної лікарні.
На жаль, війна їм не залишила можливості повернутися у рідні краї.
— Якщо ви бачили у ЗМІ, у якому стані зараз Маріуполь після бойових дій, то це «легка форма» того, як наразі виглядає Сєвєродонецьк. Там місто просто стерли: усе розбите, згоріле, діряве. Із 120 тисяч населення залишилося, напевно, близько 20 тисяч. Решта виїхали, — розповідає лікар-хірург Сергій Пономарьов.
— Боюсь, що туди довго ще неможливо буде повернутися, просто не буде куди. Уся інфраструктура знищена, — додає лікар-уролог Олександр Макаренко.
До Шепетівки медичні фахівці приїхали, шукаючи безпечного місця, щоб мати змогу продовжувати жити, лікувати і професійно розвиватися.
Марина ЛОЖКІНА.