Свій поважний 90-річний ювілей відзначив житель села Ленковець Микола Михайлович Тихонюк.
Незважаючи на такий поважний вік, іменинник зберіг ясний розум, пам’ять та мудрість, завжди усміхнений та привітний, вражає своєю щирістю, добротою та життєрадісністю. З нетерпінням очікував на гостей, які завітали до його оселі з найкращими побажаннями з нагоди ювілею.
Віншуючи іменинника, сільський голова Юрій Криворчук та аматори сільської сцени бажали Миколі Михайловичу довгих років життя, міцного здоров’я, родинного затишку та радощів від дітей, онуків та правнуків. Висловлювали слова вдячності й поваги ювіляру за те, що гідно зміг пережити усі випробування, які випали на його долю, а їх було чимало…
Наш ювіляр народився 5 серпня 1933 року у селі Ленківцях, у багатодітній родині Михайла та Анастасії Тихонюків. Дитинство та юність припали на страшні роки голодомору та воєнного лихоліття. Під час Другої світової війни німецькі окупанти вивезли батька та старших дітей на примусові роботи до Німеччини. У сім’ї за старшого залишився Микола, тому змалку йому доводилося важко працювати. Щоб вижити, діти ходили у поле збирати колоски, щоб намолоти борошна і щось спекти, аби не вмерти з голоду.
Дуже рано померла мати, залишивши дітей сиротами.
З 14 років наш ювіляр працював у колгоспі, потім — служба в армії, а після повернення до рідного села створив сім’ю, побудував будинок. З дружиною, Ганною Степанівною, народили та виховали двох доньок — Раїсу та Галину.
Невпинно збігав час, уже на втіху дідусеві стали підростати п’ятеро онуків — Олексій, Олександр, Людмила, Світлана і Ольга. А ті, у свою чергу, створивши свої сім’ї, подарували для ювіляра-прадідуся сімох правнуків — Олександра, дві Анастасії, Владислава, Максима, Олексійка та Катрусю.
Дружня родина — це його найцінніше багатство.
Всю свою любов до праці та рідної землі Микола Михайлович передав своїм нащадкам, яким присвятив усе своє життя. Тож, можливо, саме у щирості та любові до найрідніших людей і криється секрет його довголіття.
Світлана СИДОРЧУК.