«Мадонна з немовлям», «Несення хреста», «Вознесіння», ікони Пресвятої Богородиці «Нев’янучий цвіт», «Знамення», «Несподівана радість», «Семистрільна», «Годувальниця», Калузька ікона Божої Матері, ікони святих Юрія Змієборця, Ксенії (Оксани), Серафима Саровського, Миколая Чудотворця, апостола Петра, мучениці Галини, великомучениці Варвари, архангела Михаїла… Понад 60 робіт шепетівчанки Галини Ковальської прикрашають стіни її оселі. Усі вони вишиті руками 63-річної майстрині й уособлюють красу та благодать.
Галина Миколаївна народилася у с. Судилкові, у багатодітній сім’ї. Зростала разом із братом Миколою та двома сестрами — Надією та Наталією. Однак тільки у неї з’явилося бажання вишивати.
За голку з ниткою дівчинка вперше взялася у 5-му класі. Вона хотіла власноруч зробити подарунок мамі — Марії Петрівні. На назбирані кишенькові гроші Галинка купила заготовку під серветку, як досі пам’ятає, за 53 копійки, на якій були зображені квіти. Придбала різнокольорові нитки з голками і почала працювати над вишивкою на канві, пильно вираховуючи хрестик за хрестиком.
Галина потайки вишивала цю серветку і ховала її на етажерці, у малопомітному місці. Та одного дня мама дівчинки знайшла цей згорток, мабуть, коли прибирала у хаті. Ненька була у захваті. З тих пір дівчина почала вишивати, а мама, Марія Петрівна, і тато, Микола Дорофійович, у свою чергу, підтримували захоплення доньки.
З часом, коли жінка вийшла заміж та народила трьох донечок, спробувала вишивати гладдю. І це їй з легкістю вдавалося. Так у домівці шепетівчанки Галини Миколаївни з’явилося багато вишитих подушок — донькам на придане. Та й весільні рушники готувала для своїх дівчат.
Згодом Галина Миколаївна взялася за вишивання картин, навіть за ікони. До речі, на стіні у кухні шепетівської майстрині висить велика ікона святого Миколая Чудотворця, вигаптувана хрестиком.
Проте жінка повсякчас пробувала свої сили у нових техніках вишивки. І ось уже понад 15 років вона гаптує бісером. І цьому неабияк посприяв її брат — Микола Миколайович.
Якось чоловік зателефонував сестрі й попрохав вишити йому ікону «Таємна вечеря» бісером. Галина Миколаївна спочатку відмовилась бо, навіть не уявляла, як мала це зробити. Довго вагалася. Потім пішла на ринок, купила для початку невелику заготовку на ікону Божої Матері з немовлям й неочікувано для себе її вишила. Тож зробила братові приємний сюрприз.
Потім таки вишила «Таємну вечерю». Це була об’ємна робота та, як сама каже, у невмілого руки не болять. Майстриня впоралася і порадувала брата Миколу. Потім таку ж ікону вишила й для себе.
Нині «Таємна вечеря» теж прикрашає її оселю. Поруч із нею ікони святих мучениць Галини, Варвари, архангела Михаїла, святого Миколая Чудотворця, ікони Божої Матері «Годувальниця», «Троєручниця», робота «Святий Йосип з дитиною» — напевно, близько 40 ікон, здебільшого невеликого формату. Складається враження, ніби перебуваєш у музеї.
У кожній кімнаті висять роботи майстрині. Найвідоміші з них — «Святий Миколай», ікони Божої Матері «Несподівана радість», «Усіх скорботних радість», «Семистрільна», «Знамення», а також «Несення хреста», «Вознесіння».
Одну з вишитих ікон кілька років тому жінка подарувала протоієрею Анатолію Вересюку, настоятелю храму мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Її назва — «Христос у лавровому вінку».
До слова, великі ікони обрамлені у колишні рамки від портретів, які Галина Миколаївна разом зі своїм покійним чоловіком Анатолієм Яковичем власноруч відреставрували.
Без перебільшення можна сказати, що у домівці майстрині — своєрідний іконостас. Завітавши до неї на гостину хоча б один раз, хочеться повертатися знову і знову туди, де панує краса, духовність і спокій.
Додамо, що у доробку Галини Ковальської сотні робіт. Вони прикрашають оселі її брата й сестер, доньок, рідних, друзів. А скільки ікон, картин та рушників вона виконала на замовлення! Не злічити.
— Я вишиваю щодня, крім неділі та церковних свят. Завжди роблю це з натхненням, любов’ю, бо не можу інакше, — насамкінець додає Галина Миколаївна. — Мабуть, усе через те, що кожну нову роботу починаю з молитви, прошу у Господа благословення. І це мені допомагає…
Підготувала Алла ЗАХАРЕЦЬ.