За вікном уже падає листя, осінь впевнено крокує планетою. Ця пора дарує нам свято, коли ми усі разом вшановуємо неоціненну працю вчителя, педагога, наставника.

У житті кожної людини вчитель відіграє якщо не головну, то дуже важливу місію. Він не тільки навчає, допомагає, підтримує. Він ще й виховує, формує характер і разом з батьками дає дитині крила для польоту.

Вчителька  початкових класів ЗОШ № 3 Наталія Іванівна Гальчин — класний керівник 4-А класу, де навчається нині 29 учнів. І усі вони для неї однаково важливі й дорогі. Колеги і директор закладу Л.О.Банкова поважають вчительку за сумлінність, толерантність, відповідальність. За час роботи у ЗОШ № 3 Н.І.Гальчин завоювала неабиякий авторитет не тільки в учнів і колег, а й у батьків своїх вихованців.

Наталія Іванівна і сама навчалася у цій школі, добре пам’ятає своїх вчителів, які й нині «сіють розумне, добре, вічне». Серед них – Раїса Володимирівна Ланчук, Ольга Петрівна Дубинець, директор Лідія Олександрівна Банкова. Саме вони прищепили своїй учениці любов до школи, до знань, навчили бути наполегливою і впевненою у собі.

Після школи Наталія навчалася у Хмельницькій гуманітарній академії. У 2006 році вона повернулася у рідну школу уже вчителем. Колектив зустрів її привітно, колеги одразу запропонували методичну допомогу. І Наталія з ентузіазмом взялася до роботи.

Спочатку молода вчителька вела фізичне виховання у початкових класах. Адже і уроки фізкультури не менш важливі для дітей, ніж інші. Наталія Іванівна щоразу придумувала щось нове, щоб дітям було цікаво, щоб вони полюбили фізичні вправи, щоб розуміли важливість здорового способу життя. А через кілька років Наталії Іванівні довірили уже найголовніший скарб – першокласників.

У першому класі їх було дев’ятнадцять — маленьких чомучок, які щохвилини зазирали в очі вчительки. Через чотири роки випустила своїх четвертокласників і знову стала другою мамою для 1-А класу. Нині вони уже 4-А, який налічує 29 учнів. Діти люблять свою Наталію Іванівну, довіряють їй.

— Для мене мої учні — це частина Всесвіту. Знаю, що кожного треба вислухати, кожному щось порадити. З ними я і сама щодня вчуся — через навчання, через гру. Навчаю дітей дружити, жити одним колективом. Класом ми подорожуємо, відпочиваємо, щоб згуртувати дітей, об’єднати батьків. Для мене важливо, щоб учні бачили у буденних речах лише позитивне, щоб навчилися мислити і аналізувати, щоб зростали впевненими у собі, — розповіла Наталія Іванівна.

— Давно для себе зрозуміла, що скільки живеш — стільки треба й вчитися. Моє педагогічне кредо: «Учень – це не посуд, який треба наповнювати, а факел, який треба запалити», — зауважила молода вчителька, яка уміє працювати так, як велить покликання педагога.