Про наближення Воскресіння Господнього, яке є для кожного християнина «святом свят і урочистістю урочистостей», нагадує не лише перебіг дат на календарі. У медіапросторі зарясніла уже традиційна тема вартості великоднього кошика. І у цьому не лише данина матеріальному чиннику, який і в таку пору прагне не відстати від духовного, мовби продовжуючи одвічну філософську дилему: що первинне у нашому бутті?
Зважаючи на ринкові ціни, які й цього року продовжують свій «дрейф» угору, а до цього великодня пора є особливо найвразливішою (і така тенденція, до речі, повторюється рік у рік), дехто нині навіть розмірковує: нести свій «мажорний», як на загал, кошик з його дорогоцінним вмістом святити чи ні?
Та й не одному з нас кожен день приносить свої випробовування. Уже другий рік поспіль Україна відзначатиме одне з найбільших християнських свят – Великдень – в умовах воєнного стану. Навряд чи це дозволить багатьом відзначити його традиційно – у колі родини, з приготуванням та освяченням великоднього кошика, зібранням за святковим столом, куштуванням фарбованих яєць та найсмачнішого кулінарного витвору – паски.
За розрахунками «Інституту аграрної економіки», цьогоріч традиційний великодній кошик на сім’ю з чотирьох осіб обійдеться у близько 1209 гривень. Це на 24,4 відсотка дорожче, ніж 2022 року, коли набір з паски, яєць, домашньої ковбаси, буженини, сала, вершкового масла, м’якого і твердого сиру, хрону та солі коштував 972 гривні.
Нині вартість паски за традиційним рецептом складе до 250 гривень за кілограм. Подорожчала традиційна випічка через зростання ціни на яйця (+92 відсотки), цукор (+20,5 відсотка), масло вершкове (+21,9 відсотка) та родзинки (+28 відсотів). Ціни на борошно і дріжджі теж дещо зросли. Якби ще так тісто на паску в господині «зростало»…
У 2023 році рекордно підвищились ціна на яйця — на 92 відсотки, що у середньому становить 68,15 грн. за десяток. Решта цін на продукти з кошику зросли на 9,4 – 38,4 відсотка, порівняно з 2022 роком.
Водночас найдорожчими залишились м’ясні продукти: домашня ковбаса (0,5 кг) — 175 грн., буженина (0,5 кг) — 219,50 грн., сало (0,5 кг) —110 грн. Їхня вартість зросла, відповідно, на 9,4, 31 та 38,4 відсотка.
Серед молочних продуктів найбільше доведеться заплатити за твердий сир (0,5 кг) — 189,50 грн. та вершкове масло (0,5 кг) — 171,25 грн. (68,50 – 72,38 грн. за 200-грамову упаковку).
Ціна хрону (250 г) у середньому складе 16 грн.
Фахівці пояснюють, що зростання вартості кошика спричинили наслідки воєнних дій — скорочення виробництва, здорожчання енергоносіїв, ускладнення з логістикою, тобто з переміщенням товарів.
Зрозуміло, що вартість кошика науковці визначали на основі даних Мінфіну, який проводить щоденний моніторинг цін на головні продукти харчування у продуктових супермаркетах «Auchan», «Fozzy», «Furshe», «Megamarket», «Metro», «Novus», «Varus» та інших «гравців» на ринку продуктів. Проте й менші наші торговельні точки та мережі «не ликом шиті». Та й шепетівський ринок з-поміж інших теж не пасе задніх.
Попри все, кожен, хто вважає себе віруючим (хоча чимало серед нас обивателів, які святкують за доброю традицією), намагається на Великдень таки потрапити до храму, коли весняне повітря наповняється пахощами великодніх пасок. Тим самим ніби визнаємо, що освячення пасхального кошика — це не просто народний звичай, коли кожен продукт має свою символіку і якимось чином пов’язує між собою земне та надприродне.
Проте, не іронізуючи вслід за Степаном Руданським, що: «Несе мужик у ночовках додому свяче́не: яйця, паску і ковбаси, й порося пече́не», спробуймо виділити з цього найголовніше, так би мовити, сакральне.
Власне, Церква не виділяє необхідне для благословення. Існують лише дві традиційні страви, які обов’язково приносять на освячення до храму, — великодній хліб (паска) та яйця.
До речі, звичай освячувати продукти на Великдень з’явився у Східній церкві у ХIV столітті. Довгий час до храму несли лише спеченого з тіста баранця. Але з плином часу великодній кошик наповнився іншими продуктами. Ця традиція має свою духовну сутність. Після тривалого посту Церква благословляє віруючих насолоджуватись усіма дарами природи, не обмежувати себе у їжі.
Звісно, найголовнішою у великодньому кошику є паска. Вона — головний атрибут жертвопринесення Господу за щасливо пережиту зиму, подяка за те, що усі члени родини дочекалися весни і мають змогу знову славити нове літо і надію на новий урожай та нові здобутки. Разом із природою відроджується і людська надія на майбутнє.
Паска — це хліб вічного життя, знак Царства Небесного. А також символ Христа, який добровільно пішов на страждання задля спасіння людства. Існує традиція, що необхідно спекти стільки пасок, скільки є членів сім’ї, але до храму необхідно принести одну — спільну.
Яйце у кошику символізує Сонце. Наші предки вірили, що світ народився з яйця і вважали, що воно символізує продовження роду. Яйця у кожному із регіонів України розмальовують традиційними орнаментами — закодованими символами. Розписували такі писанки у страсну п’ятницю.
Із звичайної приналежності пасхальної трапези яйце в українській традиції стало витвором мистецтва.
Наші предки катали писанки по землі для родючості та зберігали упродовж року, щоб захистити домівки від різних негараздів. Якщо хтось хотів поспілкуватися з померлим родичем, він брав три червоних яйця і «похристосувався» з ним на його могилі, а самі яйця потім згодовував птахам.
Існує багато легенд про появу звичаю фарбувати яйця. Згідно однієї з них вважають, що після смерті Христа іудеї зібрались на бенкет, на якому серед інших страв була засмажена курка та зварені яйця. Один із присутніх заявив у ході розмови, що Ісус воскресне через три дні, на що господар відповів: «Якщо тільки курка на столі оживе, а яйця почервоніють». На його подив так і сталося.
М’ясні продукти (шинка, кільце ковбаси та шматок сала) якоїсь духовної складової, звісно, не мають. Це лише символ багатої трапези та втіха людині, яка стримувала себе у їжі протягом довгого посту.
Кладуть до кошика також хрін та сіль. Перший є символом витривалості та міцності. А сіль — знак повноти, а у давнину — й багатства на столі. Вона додає їжі смаку та є символом зв’язку між Богом і його народом.
Ось такий оптимальний набір продуктів для великоднього кошика. Обов’язковим атрибутом також є свічка, встромлена у паску. Її запалюють під час освячення. Вона є найчистішою жертвою Богу. Віск від великодньої свічі здавна вважався лікувальним засобом від усіх хвороб.
Накривають кошик вишитим рушником. Символіка його багатогранна — це і обрус Господа, і омофор Богородиці, і знак гостинності. Без цього атрибуту не відбувалась жодна подія у житті наших предків.
Їжа з пасхального кошика, освячена під час Богослужіння, споживається на спасіння душі, на тілесне й духовне здоров’я, на достаток у домі. Але чудодійну силу пасхальної трапези можна відчути лише тоді, коли ця їжа освячена молитвою християнина.
Разом з тим зауважимо, що не потрібно нести на освячення фрукти та овочі. Для цього у церковній традиції є свій час. Не заохочують священники класти у кошик вино чи горілку, солодощі та, наприклад, ножі — то є елемент забобонів.
Хоча варто зауважити, що нині народ не надто переймається сакральністю чи символізмом. Відтак можна уздріти як у кошику банан «тіснить» ковбасу, помаранч «конкурує» із шинкою, а пляшка з хмільним (його наявність аргументують «церковністю» того ж вина) стирчить гоноровіше за свічку. І такий великодній кошик новітньої пори мовби промовляє: якщо святкувати, то вже «по повній». Зрештою, такий підхід далекий не лише від духовної традиції народу, а й від звичайного чуття міри…
Тож пам’ятаймо: усі продукти у великодньому кошику мають бути пов’язані із змістом Великодня.
Нині головне, аби під надійним щитом доблесних захисників ЗСУ нинішнє Великоднє Богослужіння пройшло спокійно. І, як би там не було, треба добре усвідомлювати, що до церкви на Великдень ми йдемо, аби отримати духовну поживу для своєї душі, отримати благословення і загалом помолитися за Перемогу — не тільки попросити її, але й подякувати тим Героям, які жертвують своїм життям заради нашої свободи.
Але загальний напрямок — йдемо до Бога. Адже головне, чого прагнемо, — присутності Його у житті та серці кожного. Щоб Господь перебував серед нас завжди.
В.ВАСИЛЕНКО.