Він майстер виробничого навчання, викладач Шепетівського професійного ліцею. Сюди прийшов працювати торік, навесні, після тяжкого поранення на передовій втратив ногу, але не втратив жагу до життя.
Двадцятивосьмирічний Семен Курило навчає учнів. А ще у вільний час опанував навички збирання дронів, збирає їх для своїх побратимів на фронт.
Директорка ліцею Алла Чернушич пригадала, як одного разу до її кабінету зайшов колишній військовий на протезі, відрекомендувався: «Семен Курило». Запитав, чи немає для нього роботи.
— Глянула на ще зовсім молодого чоловіка і ледь стримала сльози. Тут же вирішила, що йому будь-що треба допомогти. Адже він для нас усе зробив, заплатив кров’ю і здоров’ям.
Розговорилися. Семен сказав, що над усе любить техніку. На фронті був зв’язківцем. Пробує збирати дрони. А ще мріє навчатися у технічному виші.
Згодом Семен Курило, як кажуть, таки влився у наш колектив. Доброзичливий, совісний, відповідальний, комунікабельний, має «золоті руки». Учні його люблять, колеги поважають. З 1 вересня 2023 року працює майстром виробничого навчання з електромонтажу та ремонту електрообладнання. Наразі чоловік навчається у Хмельницькому національному технологічному університеті.
Семен Курило був у війську з 2017 року. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов на фронт. Боронив рідну землю на Харківському напрямку. У військовій частині був зв’язківцем, начальником радіостанції.
— Йшли важкі бої. Рашисти гатили з усіх видів озброєння. Наша частина була ППО-шна. Бійці прикривали піхоту, артилерію, щоб до них нічого не долітало. Як кажуть, самі не літаємо, однак й іншим не даємо, — посміхаючись, розповів ветеран «Суспільному. Хмельницький».
— У травні 2022 року, у день своєї ротації, ми з побратимами потрапили під ворожий обстріл. Чи це був артобстріл, чи мінометний, я й досі не знаю. Коли ж ми уже почали перебігати в укриття, то так сталося, що нас трьох «зачепило». Не встигли ми добігти, — із сумом пригадує Семен і продовжує:
— Один побратим загинув, інший, мій кум, втратив ногу, як і я. Дуже тяжко було зрозуміти, поки я ще не був запротезований, що я не такий, як усі, що мені зараз важко пересуватися, що мені треба колісне крісло, потрібна допомога…
Після поранення, Семен змушений був звільнитися з війська, бо тоді для нього не було відповідної посади. Каже адаптуватися до цивільного життя допомагала, зокрема, й підтримка рідних, кохана дружина Вікторія.
— Якщо людина налаштувалася, що вона буде далі жити, буде далі працювати і, що найголовніше, відчула підтримку рідних, тоді вона десь себе реалізує і навіть буде допомагати іншим, — говорить колишній військовий.
Зараз Семен ходить на протезі. Отримав його в Україні безкоштовно, а побратим протезувався за кордоном.
— Такий, як видали там йому, у мене призначений для купання. У нас, наприклад, видають протез для купання і протез для повсякденного життя. Я можу показати свій повсякденний протез, я можу його навіть крутити. У мене тут є різні режими, наприклад, для ходьби і для їзди на велосипеді. Я їх перемикаю, — показує свій протез ветеран. — Так і живу, працюю. Дякувати Богу, що залишився живим…
Заступниця директора ліцею Тетяна Карпосюк каже, що пишається викладачем і радіє з того, що він став гарним наставником для учнів.
— Не скажу, що він строгий майстер. Допоможе, чим треба. Ми йому допомагаємо, якщо потрібно. Підтримує нас і ми його підтримуємо, — відгукується про свого викладача учень ліцею Олексій Кононюк.
За словами Семена Курила, у перші місяці роботи у навчальному закладі йому допомагали порадами колеги.
— Трохи страшно було, бо одна справа, коли біля тебе солдати, сержанти, офіцери, а інша справа, коли це діти. Їм потрібно щось пояснити, щось показати. І важливо зробити це правильно, щоб вони зрозуміли, — каже чоловік. — Збираю дрони для побратимів. Вони їм потрібні, як повітря.
— Це дрон зі скидом. Може нести як гранату, так і снаряд від РПГ, — Семен Курило показує дрон, який зібрав у вільний від роботи час. — Сподіваюсь, що він буде корисним у бойовій роботі.
— Дуже багато військових підрозділів, яким потрібні дрони-камікадзе, а також дрони зі скидом. Та, на жаль, не усі можуть опанувати цю технологію, — говорить чоловік.
На фронт передав уже понад сімдесят власноруч зроблених дронів, але потреба у них, каже, у військових є постійною. Це розхідний матеріал. «Це війна людей, але дрони там дуже допомагають бійцям».
Ветеран показує, як виготовляє дрони із комплектуючих запчастин. Він збирає рами, а після цього кріпить до них двигуни.
Ветеран війни і теперішній викладач Семен Курило продовжує допомагати фронту, бо вірить у перемогу України.
— Я хотів би побачити, коли відкриваю мапу України, що ось та, чи ось ця сторона — усі під прапором нашої рідної України, — говорить Семен. — І заради цього треба жити і працювати.
Г.ДІБРОВА.