У містечках Куявсько-Поморського воєводства Польщі, за понад 800 кілометрів від Шепетівки, наприкінці лютого відшуміло прощання із зимою. «Процедура» ця доволі строката й насичена, пов’язана з багатьма веселими народними традиціями. Люди добряче веселилися, адже далі настає Великий піст.
На відміну від нас, більшість поляків чекає завершення зими не за світським, а за релігійним календарем. «Свою» весну вони починають не першого, а 20 березня. А початок березня у них асоціюється більше з Великим постом. Його, як відомо, католики ревно дотримуються.
Попри все це, «перехід» від зими до березневого посту в Крушвіці, Нешаві, Бродніці та інших містечках воєводства, де я нині перебуваю, здавна пов’язаний з різноманітними веселощами, традиції яких сягають сивої давнини.
Останній четвер перед постом (цьогоріч припав на 27 лютого) тут називають «жирним». Чому така назва? Бо тоді заведено об’їдатися пампушками. Того дня у Торуні я спостерігала «кілометрові» черги за цими солодощами до кафе та магазинів. Ціни – від 5 до 40 злотих за одну – поляків не лякають. Адже у «жирний четвер» пампушки не куштують – ними потрібно наїстися досхочу!
«Класичний» пампух – із сливовим чи трояндовим варенням. Хоча варіанти наповнення і «оздоблення» цих смаколиків можуть бути різними – до крему з чорного чаю із бергамотом включно.
Період часу від «смачного» четверга до найближчого понеділка включно (3 березня) для тутешніх жителів – «карнавал», тобто своєрідне бурхливе прощання з холодами. Раніше у ці дні заможні поляки полюбляли кататися на санях від маєтку до маєтку під музику і передзвін бубонців. У кожному наступному маєтку на учасників катання чекали частування і танці. У сільських шинках теж веселилися: до пізньої ночі там грала музика, були танці.
Деякі сюжети відроджуваних працівниками польських закладів культури костюмованих «виїздів» нагадують наш, український вертеп. Поляки «перевтілюються» у кіз, коней, ведмедів, лелек, журавлів, циганів і циганок, дідів, аптекарів, поліцистів, солдатів, «жидів» та багатьох інших персонажів.
Завершення «карнавалу» припало на вівторок, 4 березня. Цей день у Польщі називається «śledziek» (оселедчик), бо пов’язаний із вживанням жирної риби.
До речі, колись у такі вівторки на заході Великої Польщі та Куявії (це там, де я мешкаю зараз) дівчата, котрі не вийшли заміж, влаштовували вечірки. Парубки возили «козу» (ляльку з козячими рогами), зупинялися перед хатами, де мешкали дівчата, й «витягали» їх звідти до танцю. Нині такої традиції уже немає. Хоча, можливо, десь і збереглася як народний фольклор.
«Попільна середа» символізує початок Великоднього посту. Тоді ксьондзи у костелах посипають свої голови попелом. Роблять це на знак жалоби, як колись Ісус Христос, котрий пішов у пустелю на 40 днів.
До речі, у сучасній Польщі живуть не лише християни. Тут вже є і чимало тих, хто сповідує іслам. Для них навіть найперші дні весни пов’язані з духовним самовдосконаленням, очищенням, поміркованим харчуванням.
Моя знайома Ліна з Алжиру, котра навчається в одному з польських вищих навчальних закладів, 1 березня розпочала Рамадан – великий ісламський піст. Для дівчини цей день є великою урочистістю. До Рамадану мусульмани готуються приблизно так само педантично й піднесено, як ми, українці, до Великодня.
Руслана МАРЦЕНЮК
із м. Торуня (Польща), спеціально
для «Шепетівського вісника».
На знімках: учасники польського «карнавалу» перед початком Великоднього посту; пампухи – необхідний смачний атрибут «жирного» четверга у Торуні.