У Ленківцях відкрили Алею пам’яті загиблих Героїв
Велелюдний мітинг відбувся у Ленковецькій громаді у вівторок, 29 серпня, у День пам’яті загиблих захисників України. Присутні віддали шану величному подвигу Героїв-земляків, які поклали своє життя на олтар незалежності нашої країни.
— На Україну можна віроломно напасти, можна бомбити, обстрілювати ракетами українські міста і села. Знищувати усе до випаленої землі, погрожувати ядерною зброєю. Але ніхто не зможе поставити на коліна український народ. І це доводить подвиг Героїв — і тих хто віддав своє життя за свободу України, і тих, хто нині воює на фронті за неї, — говорить заступниця сільського голови Ленковецької громади Олена Волошина. — Для усіх нас, ленківчан, цей день став особливим. Навіть гімн держави прозвучав урочистіше, а яскраві барви природи різко відтіняють той біль і величезний смуток в очах матерів, батьків, дружин, дітей, усіх рідних і близьких наших захисників, які дивляться віднині зі світлин на Алеї пам’яті Героїв. Вони своєю мужністю і жертовністю заслужили, щоб про них пам’ятали вічно.
Ось їхні імена. Літопис героїчних подвигів земляків ще у 2014 році започаткував уродженець с. Коськова
Сергій ОВРАШКО, 1976 року народження. Активний учасник Революції Гідності, він навесні 2014 року поїхав добровольцем на Донбас, поповнив ряди батальйону «Айдар», командував ротою розвідки. Загинув 18 грудня того ж, 2014 року у районі м. Щастя Луганської області. Посмертно Сергій нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У квітні 2015 року до лав Збройних Сил України був мобілізований Валерій ЧИСЛЮК, 1976 року народження, із с. Білополя. Служив солдатом бойової машини розвідки. Поліг у боях поблизу м. Маріуполя у грудні 2015 року, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Нову сторінку історії боротьби з російськими окупантами відкрив Едуард КАЗМІРЧУК із с. Лавринівець, 2000 року народження. Він з 2020 року брав участь у стримуванні збройної агресії у зоні ООС в Луганській та Донецькій областях. А потім, з перших днів повномасштабного вторгнення, став на захист України. Захищаючи Київщину, 11 березня 2022 року, під час виконання бойового завдання, 21-річний Едуард Казмірчук загинув смертю хоробрих. Президент України посмертно нагородив нашого захисника орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Валентин СУСЬКИЙ, 1974 року народження, із с. Лавринівець, був мобілізований до ЗСУ 20 вересня 2022 року. Воював на Бахмутському напрямку. Шостого грудня 2022 року під час бою стрілець-снайпер Валентин Суський загинув у районі селища Білогорівки Бахмутського району, отримавши осколкові поранення, не сумісні з життям.
У липні 2022 року добровольцем на передову пішов мешканець с. Коськова Іван ЛЕОНЧУК, 1996 року народження. Це було його свідоме, виважене рішення. Невдовзі його направили на військове навчання до Великобританії. Здобувши вишкіл і навички, продовжив захищати рідну землю. Під час відбиття штурмових дій противника у районі м. Бахмута, виявивши мужність, старший солдат, старший навідник мінометного взводу мінометної батареї гірсько-штурмового батальйону Іван Леончук загинув 19 грудня 2022 року.
Анатолій ПІРИЧ народився 1969 року на Полонщині. Згодом сім’я переїхала у с. Сошки. З 2015 року Анатолій брав участь у бойових діях у зоні АТО. У 2016 році був звільнений у запас і зарахований до оперативного резерву першої черги. У травні 2020 року повернувся на службу до війська за контрактом. Війну зустрів «на нулі» поблизу м. Щастя Луганської області.
З перших днів повномасштабного вторгення росії їхній підрозділ потрапив в оточення, але бійці змогли вийти. Далі була битва за Сєвєродонецьк. Восьмого травня 2022 року Анатолій Пірич отримав важке поранення, переніс 17 операцій і таки зумів стати на ноги. З 19 листопада він знову на передовій разом із своїми побратимами. Молодший сержант Анатолій Пірич загинув 27 грудня 2022 року, отримавши смертельне поранення під час виконання бойового завдання у районі Бахмута.
На початку війни Аркадій ГОЛИК, 1998 року народження, із с. Брикулі пішов добровольцем до війська, був водієм кулеметного взводу стрільців. Під час відбиття штурму поблизу м. Соледару Донецької області отримав важке поранення. Лікарі довгий час боролися за його життя, але воїна не вдалося врятувати — 29 грудня 2022 року Аркадій Голик приєднався до «небесного війська» наших янголів-охоронців.
Ленківчанин Олександр ГНАТЮК, 1980 року народження, був призваний до ЗСУ 30 вересня 2022 року, воював у складі 10-ї гірсько-штурмової бригади на Бахмутському напрямку. Був стрільцем, а ще допомагав на полі бою у ролі санінструктора. Надавав першу медчну допомогу пораненим побратимам, часто ризикуючи своїм життям. Загинув Олександр Гнатюк під час бою 1 січня 2023 року неподалік населеного пункту Роздолівка Донецької області.
Серед новітніх Героїв й Віталій КАРМАЗІН, 1986 року народження. Хоча і народився у Дніпропетровську, але над усе любив «малу батьківщину» своєї мами — село Старі Бейзими. І з дитинства проводив там свій вільний час. У 2015–2016 роках брав участь у зоні АТО на Донеччині.
З початком повномасштабного вторгнення Віталій перевіз вагітну дружину і сина до Старих Бейзимів, а сам у липні 2022 року знову став на захист України. Солдат, водій протитанкового відділення протитанкового взводу військової частини А7103 загинув 3 липня 2023 року, виконуючи бойове завдання на Луганщині.
За його заповітом, поховання відбулося у с. Старих Бейзимах. Наказом міністра оборони України Віталій Кармазін нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани».
Максим БАСИСТИЙ народився 1984 року у с. Чотирбоках. Син військового, він одним із перших у 2014 році став на захист України. З початком повномасштабної війни, маючи бойовий досвід, Максим без вагань пішов боронити рідну землю від рашистів. Водій 2-го гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї штурмової роти 1-го штурмового батальйону загинув у бою під Бахмутом. За бойові заслуги Максим Басистий відзначений державною нагородою «Золотий хрест».
Рік воював на фронті Олександр ЛІЩУК, 1997 року народження, родом із с. Чотирбок. Був водієм відділення забезпечення артилерійського взводу. Загинув під час бойового завдання поблизу с. Юрківки Запорізької області.
…Метроном відбиває хвилину мовчання. Присутні вшановують пам’ять Героїв, кладуть квіти.
Відтепер у громаді буде ще одне святе місце, де можна вклонитися світлій пам’яті загиблих захисників, подякувати кожному за стійкість, мужність, любов до Батьківщини. Адже вони віддали життя за нас з вами.
А за кожним подвигом Героя стоїть його родина, стійкість і витримку якої також можна прирівняти до подвигу. На урочистій церемонії лунали слова подяки для батьків, дітей, рідних і близьких воїнів.
Алею Героїв освятили священники Православної Церкви України на чолі з Василем Павлюком, відслужили молебень за загиблими.
Завдяки нашим мужнім і нескореним землякам Україна вистояла, стоїть і обов’язково переможе.
Слава Героям!
Світлана МОРОЗ.