Опівночі 24 лютого енергетичну систему України від’єднано від енергосистем Росії та Білорусі. У спільній енергосистемі з цими країнами Україна залишалася ще з радянських часів.
Це від’єднання було плановим – і від цих планів не стали відмовлятися навіть на тлі подій 23 лютого та запровадження надзвичайного стану, який в ніч проти 24 лютого перетворився на воєнний стан.
За планом відключення має тривати до 26 лютого (включно). Воно потрібно для того, щоб випробувати, як українська система працює автономно та у єдиному блоці з Молдовою, аби згодом Україна могла підключитися до європейської системи операторів передачі електроенергії – ENTSO-E. До неї входять 42 оператори із 35 країн.
Що відбувається?
За повідомленням “Укренерго”, станом на ранок 22 лютого “енергосистема України працює в нормальному режимі”.
У компанії також наголошують, що об’єкти енергосистеми взяті під посилену охорону, посилено й кіберзахист цих об’єктів.
Як пояснював напередодні в парламенті голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Костянтин Ущаповський, із автономного режиму Україна має вийти 27 лютого, а “після цього результати випробувань будуть передані нашим західним партнерам для аналізу ситуації”.
Він також запевнив, що на час випробувань в Україні підготовлені резервні енергетичні потужності.
- Якщо завтра війна: якою є енергозалежність України від Росії
- Якщо вентиль закриють? Що робитимуть Європа та Україна без російського газу
Про достатність резервів заявляли і у Міненерго. Там твердять, що нинішні запаси вугілля на українських ТЕС – 1,14 млн тонн – є цілком достатніми, аби забезпечити автономний режим роботи енергосистеми і завершення опалювального сезону. Там також наголосили, що станом на 22 лютого запаси вугілля на складах були удвічі більшими, ніж на ту саму дату минулого року.
Крім того, на повну потужність працює й українська атомна генерація – 21 лютого після ремонту запрацював другий блок Запорізької АЕС. Нині на цій атомній станції, яка є найбільшою у Європі, працюють усі шість блоків.
У Міненерго також запевняють, що у сховищах є достатні – майже 10,5 млрд кубів – запаси газу, а впродовж лютого “Нафтогаз” навіть почав імпортувати додатковий газ.
Навіщо це потрібно?
Як пояснив голова НКРЕКП, мета нинішнього від’єднання від Росії та Білорусі є суто технологічною, і зауважив, що наразі підключення до європейської системи технологічно не дозволяє великих обсягів імпорту електрики.
Якщо випробування будуть успішними, ще одне від’єднання має статися вже влітку, а об’єднання із європейською системою – вже у 2023 році.
Саме в цьому полягає стратегічна мета Києва. Це дозволить не лише імпортувати електрику із Європи в разі потреби, але й експортувати туди надлишки свого виробництва, наприклад, з атомних станцій.
Крім значно більшої енергобезпеки, приєднання до європейської енергосистеми може принести неабиякий дохід Україні, заявляв прем’єр Денис Шмигаль.
“Технічно ми майже на сто відсотків готові, щоб у 2023 році Україна приєдналась до енергетичної мережі Європи. Спеціалісти Світового банку оцінили переваги синхронізації з ENTSO-E у 1,5 млрд доларів щороку для нашої держави”, – заявив прем’єр.
Що може піти не за планом?
За планом 27 лютого має відбутися повернення України до паралельної роботи із енергосистемами Росії та Білорусі.
Проте ще до подій ночі 24 лютого оглядачі припускали, що “назад” Україну вже можуть і не пустити.
“Якщо ви (Україна – Ред.) зіткнетеся з Росією, ми будемо не з вами. Ми відріжемо всякі поставки не тільки ПММ (паливно-мастильні матеріали – Ред.), з Росією разом і електрику”, – заявляв нещодавно білоруський лідер Олександр Лукашенко.
На відміну від нафтопродуктів, які дають левову частку українського ринку бензину та дизелю, частка російської та білоруської електроенергії в українському енергобалансі здається мізерною.
У 2020 році, за даними голови парламентського енергетичного комітету Андрія Геруса, імпорт звідти не перевищував 0,15%.
За весь 2021 рік, за даними “Укренерго”, Україна імпортувала ще на чверть менше електрики від північно-східних сусідів. Весь імпорт електрики становив 1,1% всього електроспоживання в країні, і майже 70% імпорту припало на Білорусь. 10% дала Росія.
Найбільший імпорт припав на морозний лютий минулого року. Проте після скандалу довкола імпорту електрики з Росії та Білорусі від травня до листопада він був заборонений.
Але рекордні ціни на газ та відсутність запасу на українських ТЕС змусила Україну відновити імпорт електрики. Лише з Білорусі, але в аварійному режимі.
- Опалювальний сезон: чому в 2021 він може стати “золотим”
- Аварійний імпорт електрики. Чому це сталося ще до морозів
Тоді як українські АЕС беруть на себе головний “удар” забезпечення економіки струмом, навантаження пікових годин від осені 2021-го покривалися саме імпортом, і часто – саме з Білорусі.
Відсутність імпорту електрики в потрібний момент може означати аварійні відключення електрики.
Якщо ж від’єднання відбудеться, але назад “приєднатися” вже не вдасться , за оцінками Андрія Геруса, Україну очікує дефіцит електрики у 900 МВт-год. Це більше, ніж дають Київські ТЕЦ-5 та 6, які забезпечують електрикою і теплом українську столицю.
З іншого боку, повернення до спільної системи із Білоруссю та Росією – навіть коли йдеться лише про енергетику – виглядає надто фантастичним на тлі обстрілів українських міст російськими силами.
Поки що офіційно”неповернення” до російської та білоруської енергосистем ані в уряді, ані в “Укренерго” не коментують. Можливо, працювати в автономному режимі Україні доведеться аж до того, як вона приєднається до європейської енергетичної системи.
Оглядачі також зауважують, що навіть якщо Росія та Білорусь і не протидіятимуть “поверненню” України, не робити цього для Києва вже було б правильно навіть з геополітичної точки зору. Тим більше, що ресурси для цього поки дійсно є.