Але Україна стоїть, бореться і перемагає
Шановні краяни, шановні наші читачі! Сьогодні — вівторок, восьмий день весни і тринадцятий — війни з російським агресором. Попри надзвичайну ситуацію, газета «Шепетівський вісник» виходить. Ми стараємось надавати вам необхідну інформацію, розповідаємо про будні воєнного стану.
Готуючи цей номер, іноді йшли в укриття, бо лунали сирени, сповіщаючи про загрозу удару з повітря. Як і ви, ми постійно моніторимо останні новини з міст, сіл, які найбільше потерпають від російських окупантів. Зі сльозами на очах, з нестерпним болем у серці переглядаємо моторошні кадри суцільних руйнувань у Харькові, Гостомелі, Сумах,
Чернігові, Бучі, Василькові, Ірпіні, Маріуполі, Охтирці… Цей перелік можна продовжувати. Мужньо обороняється наша столиця, серце України — Київ.
Власне, усі міста героїчно захищають рідну землю від навали новоявлених фашистів. У нас викликають захоплення й гордість наші хоробрі воїни ЗСУ, наші бійці територіальної оборони. Справді — вони найкращі у світі, бо тільки у кіно світ рятує армія США, а нас із вами — наша, українська армія. І не тільки нас, а й країни Європи, увесь світ.
У той же час, незважаючи на прохання України, української влади, нам не хочуть закрити небо, аби підступний ворог не нищив мирні міста і села, критичну інфраструктуру, не вбивав українців. Адже на землі наші воїни дають гідну відсіч ворогові, а у небі — не вистає сил.
Усі бояться Путіна, який погрожує ядерною зброєю, третьою світовою війною, яка насправді уже розпочалася. Лише українці, наша мужня країна обороняється, зазнає непоправних втрат. Як тяжко кожен із нас сприймає страшні
звістки про загибель славних захисників, убитих невинних мирних мешканців, маленьких дітей. Ці потвори розстрілюють біженців, цілі сім’ї, не дають виїхати потерпілим з окупованих населених пунктів. Тож їм доводиться ховатися у підвалах, укриттях, сидіти без світла, води, їжі.
Ворог порушує домовленості про гуманітарні коридори. У нього немає нічого святого. Це справжні варвари 21 століття, які чинять звірства у центрі Європи. Ми їм ніколи цього не пробачимо.
Однак українці не панікують, у них закипає кров від люті до окупантів. Нині фронт — це не тільки передова лінія, де точаться запеклі бої з російськими загарбниками. Нині фронт і в тилу, де люди гуртуються і роблять все для
перемоги. У такому єднанні ми нездоланні. У понеділок, 7 березня, Міжнародний суд ООН у Гаазі розпочав розгляд позову України проти Росії за віроломний напад на нашу країну. Сподіваємося, що ця поважна інституція
допоможе якнайшвидше припинити військові дії агресора. А факти злодіянь в Україні — на кожному кроці.
Ще рік тому, 8 березня, ми вшановували жінок, вітали їх з весною, з Міжнародним жіночим днем. Сьогодні не до свята… І в той же час ми хочемо низько вклонитися нашим захисницям, матерям наших воїнів, волонтеркам, усім, хто нині допомагає фронту. Дорогі наші чоловіки, повертайтеся додому живими!
Усім нам — теплої, мирної весни, перемоги над ворогом! Ми боремося за своє, бо це — наша земля і наша правда, бо ми у себе вдома. Все буде Україна!
Світлана МОРОЗ.