Шепетівська районна організація УТМР разом з мисливською
спільнотою країни відзначає славне століття
У таку ж липневу пору рівно сто років тому, на першому з’їзді, який відбувся у Харкові 1921 року, розпочала свою історію Всеукраїнська спілка мисливців та рибалок. Саме з такою назвою Товариство зробило свої перші кроки.
Й досі, у пору свого вікового ювілею, УТМР залишається найчисельнішою мисливсько-рибальською організацією країни. Нині його складова ланка – Шепетівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок – нараховує близько семи сотень подвижників свого улюбленого захоплення на все життя.
— За свою вікову історію Товариство на ділі довело свою життєздатність і право бути у перших рядах охоронців природи. Така славна дата зобов’язує мисливців та рибалок бути вірними своєму покликанню, творчою і напруженою працею примножувати тваринний світ і передавати природні багатства прийдешнім поколінням, — говорить голова ради Шепетівської РО УТМР Юрій Романович Пікус. — Добре пам’ятаю той час, коли розвалювався могутній і непорушний СРСР, а разом з ним зникали громадські організації, яких у тодішній державі було надто багато. Пророкували невтішний кінець і Товариству мисливців та рибалок — УТМР. І не тільки пророкували, а й були державні мужі, які докладали всіх зусиль для знищення Товариства. Їхня мета — «прихватизувати» мисливські угіддя, що належать УТМР, і зробити їх своїми приватними мисливськими господарствами.
Та, на щастя рядових членів УТМР, спільними зусиллями ми зберегли свою організацію. І сьогодні вона поступово утверджує свою силу і авторитет. Хоча проблемних питань чимало, та й гарантії, що знову не знайдуться охочі до наших угідь, також малі.
Юрій Романович очолює мисливську спільноту нашого краю уже майже три десятки років поспіль, тож все його життя тісно пов’язане з долею організації подвижників природи і фортуни.
До 1978 року приміщення Шепетівського осередку УТМР знаходилось у місті, на вулиці КІМа 4. Організація тоді мала назву «Шепетовский районный совет Украинского общества охотников и рыболовов». Це була одноповерхова будівля площею 86,7 кв. м., побудована ще 1964 року. Приміщення мало магазин, комірчину, коридор і кабінет для персоналу.
У 1978 році споруду знесли. Згодом, у 1978–1980 роках, було побудоване двоповерхове приміщення, у якому є гараж, зала для засідань, просторі кабінети для працівників УТМР.
У 1982 році організація краю нараховувала загалом 832 мисливці, 11 первинно-мисливських колективів. Ця кількість до 1990 року була майже незмінною. Згодом, щоправда, з відомих соціально-економічних перемін у країні їхні лави порідшали.
А сьогодні, як констатує Юрій Романович, прихильників полювання рік у рік більшає. Так, коли у 2016 році районна організація УТМР нараховувала 605 мисливців, у 2019 році — 621, а у 2020-му вже 673 мисливці. Тож тенденція доволі втішна і свідчить про зростання популярності полювання у наш час.
Також, якщо продовжити екскурс в історію, у 1959–1990 роках у Шепетівській районній раді мисливців і рибалок функціонувала секція рибалок. За організацією було закріплено три ставки. Проводились змагання з рибної ловлі. Наприклад, 16 липня 1979 року була проведено змагання з ловлі риби вудочкою, переможці були нагороджені призами (про це свідчить відповідний акт).
У 1996 році організація вже мала назву «Шепетівське товариство мисливців і рибалок». Й досі багато її членів пам’ятають колишніх керівників товариства: Є.Б.Маруса (очолював у 1953–1959 рр.), Я.В.Лясоту (1959–1982 рр.), Г.Ф.Витвіцького (1982–1985 рр.), М.А.Бузиля (1985–1993 рр.). Усі ці керівники організації внесли свій вагомий внесок у розвиток, охорону і відтворення мисливського господарства.
До речі, з 1995 року організація перебуває на самостійному балансі і досить успішно виконує усі показники. І її життя, незважаючи на труднощі часу, було доволі насиченим.
Так, з 2000-го по 2014 рік відбувалися виставки мисливських собак. Їх проводив відомий кінолог Дмитро Кирилович Назарчук. У цих виставках брали участь щонайменше сто мисливських собак.
Розвивалась і матеріально-технічна база Товариства. На даний час на балансі в організації знаходяться два автомобіля — ВАЗ-210930, придбаний 2007 року, та ВАЗ-212140, придбаний 2019 року.
У 2014 році у приміщенні Шепетівської РО УТМР (у залі засідань та кабінетах) був зроблений ремонт. Також було облаштовано опалення приміщення, придбано та встановлено твердопаливний котел.
На позачерговій конференції Шепетівського товариства мисливців і рибалок у 2016 році постановили змінити назву організації на «Шепетівська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок».
Згідно з рішенням Хмельницької обласної ради за Шепетівською РО УТМР на даний час закріплено 15585,9 га лісових угідь, 49583,1 га польових та 1021,6 га водноболотних угідь.
Вона налічує 23 первинно-мисливські колективи, які разом з головою та єгерями організації, а їх у її штаті дев’ять осіб, дбають про мисливське господарство, а саме: відтворюють дичину, облаштовують годівниці та солонці для диких тварин, ведуть активну боротьбу з браконьєрами, займаються заготівлею кормів.
У Шепетівській РО УТМР є багато династій мисливців. Це, зокрема, Голіки, Цибанюки, Калембрики, Даховніки, Марченки, Данилюки та інші. Мисливське ремесло передається від діда й прадіда — синам, внукам, зятям, братам.
Є у Шепетівській РО УТМР найстаріший мисливець — 86-річний Павло Борисович Голік. Він — голова Конотопського первинно-мисливського колективу вже 60 років. У 2004 році Павлу Борисовичу було присвоєно звання Заслужений мисливець України.
Щороку єгері та мисливці первинно-мисливських колективів оновлюють, облаштовують годівниці (їх загалом уже сім десятків), відгодівельні майданчики, подбали вони й про 200 солонців для дичини. А ще серед їхніх клопотів – заготівля не однієї тонни сіна, коренеплодів, зерна, тисяч гіллячкових віників, солі тощо.
Також облаштовують місця для відпочинку мисливців. Тож завдяки турботі подвижників природи звірини більшає.
Так, за даними обліку, на 2020–2021 роки в угіддях Шепетівської РО УТМР налічується: 37 диких кабанів, 219 козуль, 1664 зайці-русаки, 120 лисиць, 323 білки, 83 борсуки, 101 видра, 267 ондатр, 114 бобрів, 641 сірих куріпок, 41 єнотовидна собака, 104 американських норок. Є й п’ятірка лосів, а ще — не один десяток лісових та кам’яних куниць, тхорів чорних та інших звірів.
Щороку організація видає майже 400 відстрільних карток на право полювання на пернату дичину і майже 500 відстрільних карток на право полювання на хутрових звірів. Крім того щороку організація видає 9-10 ліцензій на дикого кабана та 20-25 ліцензій на козулю.
І під час сезону полювання 2020–2021 років шепетівські мисливці не залишились без трофеїв: було добуто п’ять кабанів та сімнадцять козуль.
— Мисливці — особливий клан у суспільстві. Приємно дивитися, як вони піклуються про мисливські угіддя, надані у користування їхній організації, колективу, що знаходиться на угіддях, й членами якого вони є. Мисливці гуртуються та виконують біотехнічні заходи, допомагають єгерській службі в охороні угідь. Приємно констатувати, що відбувається переосмислення цінностей: коли раніше ходили за м’ясом, то тепер займаються мисливським господарством та полюванням, — каже Юрій Романович Пікус. — Тож вітаю всіх мисливців з визначним святом нашої організації — сторіччям від дня заснування! Бажаю завжди мати влучне око, тонкий слух і вірну руку! Зичу перехитрити будь-якого звіра і повертатися додому тільки з багатою здобиччю! Нехай рушниця ніколи не підводить, а вдома завжди чекають люблячі люди! А ще — невтомно примножувати багатства природи для прийдешніх поколінь! Усім любителям полювання бажаю, щоб мисливському роду не було переводу! Здоров’я і обов’язково — мисливської вдачі! Ні пуху, ні пера!
Володимир НИТКА.
На знімках:
1) корчицький первинно-мисливський колектив за заготівлею віників;
2) актив судилківського мисливського осередку;
3) конотопські мисливці біля облаштованої годівниці;
4) Микола Андрійович Бузиль (праворуч) на виставці мисливських собак у 1985 році;
(Знімки з архіву районної організації УТМР).