ГОЛОВНА СТОРІНКА СуспільствоКультура «Візитна картка» міста

«Візитна картка» міста

11 переглядів

Гуска, хоч і маленька річка, але без цієї водної артерії місто навіть не уявляємо. Наш земляк, поет Тимофій Синицький, який закінчив середню школу № 4, а нині мешкає у Таллінні, у 1999 році випустив книгу поезій «Румбы памяти», у якій у кількох віршах оспівується наша Гуска. Ось як звучить один із них:

Ах, речка Гусь! Ах, речка Гусь!

Мои истоки и начало,

Мои вокзалы и причалы,

Моя ромашковая грусть.

К тебе тропа не заросла

В душе моей чертополохом,

Ты для меня всегда истоком

Всех дел и помыслов была.

Ах, речка Гусь! Ах, речка Гусь!

Пусть ты районного масштаба,

Но мне другой реки не надо,

Какая есть – такой горжусь.

Кому-то мил Амур, Дунай,

Мне – речка Гусь, мой отчий край…

Однак, хоч і пишаємося ми Гускою, але відверто скажемо, що її не любимо. Пройдімося берегами. У багатьох місцях люди підкопують городи до самісінької води, хоча це прирічкова охоронна зона. А купи виполеного бур’яну викидають не тільки на берег, а й у воду.

Русло засмічене поліетиленовими та скляними пляшками, усіляким непотребом від цукрокомбінату аж до колишнього так званого свинарника. Якщо у минулі роки брудні стоки скидалися в Гуску з цукрокомбінату та маслозаводу, то останнього давно уже немає.  Вода більш-менш чиста. Але пройдіться берегами у районі того ж таки колишнього маслозаводу. Люди провели до води труби і зливають туди все, використовуючи водойму замість септика.

Ніхто інший, крім самих городян, засмічує річку твердими побутовими відходами, що гниють і гублять все живе.

З вулиці Некрасова є прохід до містка через Гуску на вулицю Річну в напрямку колишнього заводу «Металіст». Цим вузьким необлаштованим проходом щоденно користуються десятки мешканців вулиць Музальова, Щорса, Індустріальної, Стуса, Рибака, Климовича та інших, бо пішки швидко можна добратися до центру міста.

Але щораз настрій псує смітник, що «захопив» величезну луку, на якій колись хлопчаки грали у футбол. І «розрісся» він до самісінького берега, щороку заростає вверх і вшир. Без перебільшення можна сказати, що тут накопичилося сотні тонн сміття.

Якось я навіть бачив там здохле порося, яке шматували бродячі собаки, яким тут привілля. Здебільшого тут різна поліетиленова тара, об’їдки, ганчір’я, поламаний домашній реманент. Правда, «санітари-металісти» вибирають усе, що можна здати на приймальні пункти.

Комунальні працівники стверджують, що сюди немає під’їзної дороги. Але ж до вулиці Річної якихось 50-60 метрів. Тож непотріб можна винести у мішках, вивезти у тачках, возиках.

Скільки можна нарікати і чекати, що прийде хтось з іншого кінця міста і прибере звалище, яке ми самі створили? Засукавши рукави тільки громадою  можна вирішити проблему.

Пригадується, як майже три десятки років на мосту біля цукрокомбінату і нижче нього на галявині побачив з десяток вантажівок. А на берегах і в самій річці поралися з півсотні чоловіків, вибираючи у мішки все підряд. Хто б ви думали це були за люди? Як не дивно, але працівники міліції.

Ось так би і осередку якоїсь міської партії організуватися і засукати рукави. А чому б не підвищити собі рейтинг? Адже галасувати про любов до міста і природи легше за все. За це язики не відривають. Тим паче, що є осередки, у яких числяться сотні членів. Та й на наступних виборах, зробивши добру справу, легше було б перемагати.

Справжньою негативною «візитівкою» міста став колишній бар «Вогні долини», що не так давно з якоїсь причини дощенту згорів. Купи обгорілих брусків та будматеріалів впадають у вічі, лишень в’їжджаєш до Шепетівки. До речі, це за якусь сотню метрів від лікарні.

Якось в автобусі один пасажир висловився так:

— Невже міська влада не може зобов’язати власника бару, а він таки, певно, існує, вивезти усе це? Якщо хазяїна немає, то нехай це зроблять комунальники. Невже вулицею Валі Котика ніхто не їздить?

В.ГУМЕНЮК.

Залиште Ваш коментар
Перевести