З приводу «земельної» проблеми у с. Хуторі ми попросили дати коментар Корчицького сільського голову Василя Кондратюка. Виявилось, що для місцевого самоврядного органу такий перебіг подій навколо угідь, які селяни вважали перспективними для своєї громади, теж став неабиякою несподіванкою.
— Лише тепер стало відомо, що земля, яка стала приводом для хвилювань мешканців села Хутора, без відома сільської ради й без ніякого погодження Держгеокадастр області роздав учасникам АТО, — говорить Василь Романович. — Склалось так, що до цих земель сільська рада ніякого відношення не мала і не має. Вони є землями резерву й запасу і ними нині розпоряджається Держгоскадастр. І прикро, що вони були роздані рік чи два тому без відома і громади, і влади району. Адже селяни теж розраховували на ці землі.
Ще у 2014 році ми направили щодо них документи на оформлення громадських пасовищ. Тоді нам з якихось причин відмовили. А у червні 2017 року сільська рада повторно направила пакет документів у Держгеокадастр області на оформлення трьох громадських пасовищ, які сільським людям вкрай нині потрібні.
На жаль, у результаті ніякої відповіді тоді від чиновників не отримали.
Тож для нас було повною несподіванкою, коли нам заявили, що ці землі, а це загалом 80 гектарів, роздані не нашим учасникам АТО. Повторюю: без ніяких погоджень чи поінформування сільської ради. До речі, з подібною проблемою зіткнулись уже не в одній громаді.
Більше того, після зібрання сельчан, які висловили протест, коли побачили, що невідомі особи узялися господарювати на теренах громади, виявилось, що ця земля уже й «атовцям» (звідки б вони не були) не належить.
Підприємець-славутчанин, якого запросили у район, аби з’ясувати причину непорозуміння, повідомив, що цю землю він викупив у бізнесової особи з м. Хмельницького, яка у свою чергу перед тим придбала її у попередніх юридичних власників, якими нібито були «атовці».
Словом, землю уже не лише роздали без відома селян, а й купили та перекупили її. У цій ситуації нам нічого не залишається, як вдатися до пошуку усіх можливостей, аби повернути громаді її споконвічні землі.
Тож ми звертаємося і до районної, і до обласної влади, правоохоронних органів, аби домогтися правди. Хоча розуміємо, що з нашими законами це буде непросто. У той же час, здається нам, що продаж землі в Україні заборонено.