У мене немає звички скаржитися на життя, на побут, засуджувати інших людей. Кожен живе за своїми правилами і згідно із своїм вихованням. Але сьогодні таки вирішила написати листа до редакції, бо мене обурив вчинок однієї молодої жінки.
Я — пенсіонерка, інвалід другої групи. Маю протез, користуюся паличкою. Якось вранці мені потрібно було доїхати до лікарні. Сіла у маршрутку біля ринку. Людей у салоні було чимало, передні місця були зайняті, серед пасажирів були здебільшого молоді люди.
Мені важко рухатися по салону автобуса, однак ніхто не запропонував сісти. Я попросила маму з дитиною, щоб вона взяла її на руки і почула у відповідь: «Я це місце купила». Після цього жінка відвернулася до вікна. А я простояла дві зупинки…
Мене дивує і обурює поведінка деяких молодих людей. Адже на її репліку ніхто не відреагував і не поступився місцем. Хтось же їх виховує і виховував, казав, що людям старшого віку треба звільняти місце, а ще треба мати у серці співчуття.
Я користуюся громадським транспортом часто. Однак у жодній маршрутці не позначені місця для інвалідів. Хоча у нашому місті хтось таки має турбуватися про людей з обмеженими можливостями, бо такі випадки не поодинокі.
У пам’ятку ще й така картина. Знову ж таки, їхала тоді з лікарні. Заходжу в автобус, усі місця зайняті, за винятком двох у кінці салону. На перших місцях сидить молода пара. Жінка їсть морозиво, тому я звернулася до них, аби хтось пересів. Молодий чоловік хотів підвестися, однак супутниця взяла його за руку і затримала, мені ж відповіла: «В автобусє єсть єщо свободниє мєста. Не качайтє права» і продовжила смакувати морозивом.
У мене на очах виступили сльози. Подумала: «Чому ми ж такі бездушні?». А поступилася місцем жінка похилого віку, сказавши: «Вам же важче, ніж мені, тому я постою».
Галина К., м. Шепетівка.
(Ілюстративне фото із соцмережі).