Дев’ятого листопада православна церква вшановує пам’ять преподобного Нестора-літописця. 1997 року цього числа офіційно встановлено День української писемності та мови.
Киянин Нестор у 17 років прийшов послушником у Києво-Печерську лавру і його прийняв засновник обителі – преподобний Феодосій. Під час постригу у ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона.
Безперечно, найвидатнішим твором Нестора-літописця стала «Повість минулих літ» — літопис, складений ченцем-письменником на початку ХІІ століття. У першій в історії Київської Русі пам’ятці відображено тогочасну історію держави на тлі світових подій.
Нестор веде розповідь з літописних зведень від кінця ХІ століття до 1113 року. Нащадкам літописця нічого не залишалося, як переписувати «Повість…», доповнюючи її. Однак «Повість минулих літ» так і залишилася до сьогодні найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури, а Нестора-літописця весь православний світ справедливо вважає не тільки батьком вітчизняної історії, а й словесності.
У багатьох наукових розвідках лінгвістів стверджується, що мова української народності почала формуватися ще у VІ–ХІ століттях, а процес унормування загальнодержавної української мови відноситься до ХІІІ–ХІV століть. Упродовж багатьох років український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української писемності, історії та культури.
Так, у різні періоди літературна мова української народності поєднувала у собі елементи давньоруської письмової мови (Х–ХІІІ століття), староукраїнської (так званої «простої мови»), церковнослов’янської (ХІV–ХVІІ століття).
Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини ХІV–ХVІІ століть. Зачинателем сучасної української літературної мови по праву вважається Іван Котляревський, а її основоположником — Тарас Шевченко.
Водночас із розвитком писемного слова український народ став великою нацією, здатною вирішувати найважливіші політичні, економічні та інші питання. У незалежній Україні українській мові надано статус єдиної державної.
По праву наша «солов’їна» — це нетлінний скарб століть, що передається із покоління у покоління, об’єднує минуле і сьогодення, це живий організм, який розвивається за своїми неписаними правилами та законами, повсякчас, як розвивається парость виноградної лози, вростаючи корінням у серце і душу народу.
На сторожі чистоти української мови на Шепетівщині, як і в усій Україні, оберігаючи її, немов тендітну рослину від морозів та посухи, повсякчас стоять учителі української мови та літератури. Одна з них – О.А.Громик.
Ольга Анатоліївна після закінчення філологічного факультету Тернопільського Національного гуманітарного університету з 2012 року працює у міській загальноосвітній школі № 8. Молода вчителька почасти нагадує вихованцям слова Вольтера: «Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити усе життя». А ще – крилатий вислів всесвітньовідомого педагога В.Сухомлинського:«Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути у таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, її треба любити».
У ці дні у школі, напередодні Дня української писемності та мови, традиційно проходить Тиждень мови. Під час зустрічі зі мною педагог посміхається: «У мене щотижня чимало уроків мови та літератури. Але ж цей тиждень – особливий, святковий. Насамперед розповідатиму про Нестора-літописця».
У програмі Тижня української мови заплановано цілу низку цікавих заходів. Учням, зокрема, треба буде самотужки виправити письмові й усні помилки товаришів. Гра називається просто: «Я – редактор». Вихованці Ольги Анатоліївни також зустрінуться з місцевими літераторами.
До цього додамо, що молодий педагог може похвалитися творчими здобутками. Її статті недавно надруковано у фахових журналах «Виховна робота у школі» та «Вивчаємо українську мову та літературу у школі».
Наприкінці цієї оповіді скажемо, що Ользі Анатоліївні, а вона, до слова, ще й заступник директора школи з виховної роботи, на педагогічній ниві поталанило. Адже поруч — вчителі української мови з багаторічним стажем Галина Петрівна Братащук і Неоніла Василівна Філінюк.

Олександр ЦАРИК.
На знімку: Ольга Анатоліївна ГРОМИК.