У понеділок ми запитали перехожих шепетівських вулиць, як їм живеться впродовж карантину. Також цікавилися думками щодо того, наскільки вжиті карантинні заходи себе виправдовують. Чи логічно їх послаблювати нині? А, може, їх треба навпаки, посилити? Також просили порівняти те, як карантин проходить у Шепетівці, зі специфікою його перебігу за межами міста.
Світлана, пенсіонерка, приїжджає з с. Городище у Шепетівку продавати власну молочну продукцію, 58 років:
– На мій погляд, карантинні заходи здебільшого добре продумані. Втім, із дечим незгодна. Хіба не можна було якось організувати нехай і обмежене, але все таки транспортне сполучення між Шепетівкою та селами району? От мене сьогодні сюди, до міста, привіз зять особистим авто. Як назад добиратимуся? А це «як Бог дасть». А їздити туди-сюди мушу, бо тримаю двох корів, продаю молоко. Обурюють «карантинні» закупівельні ціни на молоко, які склалися в нашому селі. Раніше, десь до березня, у Городищі купували молочну сировину по 6 гривень за літр. Розрахунок був щомісяця по два рази. Нині ж шепетівський покупець забирає молоко по 4 гривні 50 копійок, існує заборгованість із розрахунком. Мовляв, «збуту продукції немає»… Про хворих на коронавірус, котрі причетні до Городищенського чоловічого монастиря, чула. Але чи варто було після цього заборонити всі церкви у районі відвідувати? Важко сказати… Хоча інформувати людей про випадки захворюваності потрібно, щоб не було паніки. Бо може бути, як вчора. Коли деяким покупцям розповіла в Шепетівці, що приїхала з с. Городище, то були такі, котрі лякалися.
Записав Володимир КОВАЛЬЧУК.
Фото Володимира КОРОЛЬКОВА.