Ще зовсім недавно війна нам і не снилося, не вірилося, що вона може прийти на нашу землю. Та, на жаль, це сталося. Росія, яка була гарантом миру і безпеки, здійснила повномасштабне вторгнення на територію України, почалася війна.
У перші хвилини, години усіх охопив жах, паніка: «Що буде?», «Як жити?».
Але розслаблятися не довелось. Наші мужні воїни ЗСУ, наші янголи-охоронці, «привиди неба» вступили у бій, зайняли оборонні позиції рідної держави. Формувалися батальйони добровольців, які сміливо ставали на захист неньки-України.
Не залишились осторонь і пересічні громадяни. Розпочали роботу волонтери, які збирали допомогу, чим сприяли оборонцям. А люди допомагали, хто чим міг. Проводилися акції «Зігрій солдата», «Допоможи ЗСУ». Щемно було бачити, як бабусі плели шкарпетки, діти на вулицях продавали свої іграшки, влаштовували благодійні ярмарки, концерти, щоб допомогти ЗСУ.
Долучились до допомоги і учасники освітнього процесу нашого закладу. Батьки, вчителі, здобувачі освіти, технічні працівники фасували сухі пайки, робили «коктейлі молотова», збирали гроші на автомобілі, дрони, плели маскувальні сітки, яких постійно потребують наші воїни.
Сьогодні хочеться висловити щиру вдячність усім, хто долучається до цієї справи. Усі разом ми купуємо нитки, тканину, робимо основи, обплітаємо їх. Щоразу радіємо, відправляючи готові сітки хлопцям, які збережуть їм життя, бо серед них — наші випускники, батьки наших учнів, мешканці нашої громади. Дедалі частіше нам телефонують, заходять і замовляють сітки різних розмірів. І ми намагаємось виконати усі замовлення.
Весь процес у нашому закладі уже добре налагоджений: одні ріжуть тканину, другі плетуть основи, треті облітають основи тканиною, а справжні майстрині формують розміри, зшиваючи кілька основ. Іноді воїни забирають сітки самі, часто їх передають їм волонтери, родичі, навіть відправляємо «Новою поштою».
Хочу подякувати батькам наших учнів, вчителям, технічним працівникам за те, що не втомилися, за те, що вірите і наближаєте Перемогу своєю відданістю справі, яку робите.
Особливі слова подяки висловлюю завідувачці закладу дошкільної освіти «Білочка» Валерії Вікторівні Руднєвій за допомогу працівників цього закладу, які щоденно долучаються до волонтерської діяльності. Вони, наче бджілки-трудівниці, допомагають нам плести сітки, і роблять це майстерно, щоразу молячись за синів, чоловіків, братів, батьків, друзів, родичів, сусідів, просячи Бога допомогти хлопцям та зберегти їм життя.
Щиро дякую за «золоті» руки Олені Петрівні Чорноус, Тетяні Миколаївні Шайнозі, Оксані Борисівні Захуцькій, Тетяні Володимирівні Гунько, Людмилі Георгіївні Шевчук, Ії Сергіївні Шеремет, Марії Арсеніївні Поліщук, Лілії Миколаївні Дудці.
Також висловлюю вдячність волонтерам, особливо Руслані Ребекевші, які часто забезпечують нас тканиною, бо її весь час не вистачає.
Попереду — зима, тож ми почнемо плести білі сітки. Тому звертаюся до усіх, хто може допомогти білою тканиною.
Вкотре переконуюсь, що жодному ворогові, а це доводить історія, українців не здолати. Адже ми — особлива, неймовірна, незламна нація. А все тому, що ми єдині, згуртовані і мета у нас усіх одна — Перемога.
Тож віримо, що «…згинуть наші вороженьки, як роса на Сонці, запануєм і ми, браття, у своїй сторонці».
Слава Україні! Слава нації! Слава ЗСУ!
Надія КАЧОРОВСЬКА,
директорка Шепетівської
школи-гімназії.