В історію незалежної України й життя наших селян-аграріїв уже вдруге увійшла весняна посівна в умовах війни. Як і у тій — першій, торішній — у ній не менше випробувань та викликів.
І, коли згадується народна мудра заповідь хліборобів: «Весняний день рік годує», то, думається, нині її значення зростає у рази, і то на далеку перспективу. Адже, успішно проведена посівна — це продовольча безпека держави, це і економічна її складова, яку потрібно підтримувати і у якій аграрний сектор відіграє нині провідну роль.
Відтак, з-поміж багатьох агроформувань Шепетівщини одними з перших розпочали весняно-польовий сезон й хлібороби ленковецького ТОВ «Поділля-Плюс». Оптимально використавши «вікно» ранньовесняного погіддя, вони операвтивно подбали про догляд за своїм озимим клином й успішно провели перший етап посівної, закладаючи основу врожаю ярих культур.
Варто зазначити, що колективу аграріїв товариства, яке незмінно уже не один десяток років очолює досвідчений хлібороб, учасник бойових дій та патріот своєї землі Іван Іванович Вичавка, традиційно притаманна висока організація праці, високі темпи робіт, у яких, мовби, похвилинно розписаний і проведений якраз у належну пору кожен агрозахід.
Власне, як кажуть ленківчани, аби не витрачати на дрібниці цінну для хліборобів пору року, рівень готовності у них завжди на висоті і «бойовий». Саме тому у господарстві уся техніка підготовлена заздалегідь і в готовності вийти у поле за першою ж командою.
Звісно, й цьогоріч аграріїв не оминули проблеми, з яких найбільш дошкульні обмеженість фінансового ресурсу, подорожчання пального, добрив, логістичні перепони, обмаль робочих рук тощо. Проте, як переконаний директор ТОВ «Поділля-Плюс», сіяти треба у будь-якому випадку. І хоча наразі агробізнес переживає складний період, він повинен працювати, бо економіка має працювати.
Кожна весна, і нинішня — не виняток, екзаменує господарників на вміння самотужки давати собі раду. Адже за таких складних умов, як цьогорічні, розраховувати доводиться лише на власні можливості, вміння, враховуючи, звісно, природні чинники і кон’юнктуру ринку, від чого залежить ефективність агровиробництва. Задля цього ленківчани неодмінно дотримуються і сталої сівозміни.
Й за ці останні роки вони довели, що і в умовах воєнного стану вони успішно продовжують працювати і навіть розвиватися. Тож у ТОВ «Поділля-Плюс» й цього разу доволі рано розпочали весняні роботи. Підганяла хліборобів виводити у поле техніку тепла і безсніжна зима — аби не втратити життєдайної вологи.
Ще наприкінці лютого та у перших числах березня у Товаристві підживили свій озимий клин, який сягає понад пів тисячі гектарів. І, попри малосніжну зиму, стан озимих пшениці та ріпаку добрий, тож є надія отримати добрий урожай.
Розраховують місцеві аграрії «підгодувати» хлібні лани і вдруге, не порушуючи таким чином усталені технології з догляду за зерновими культурами. На це мінеральних добрив має вистачити, хоча ціни на них все більше спонукають аграріїв «затягувати паски». Адже про який розрахунок на щедрість щодо поля може йти мова, коли ціна на тонну пшениці (і то вищого гатунку, якщо пощастить) не сягає вище 8 тисяч гривень, а тонна селітри нині уже вартує щонайменше 36 тисяч гривень, складні ж добрива ще більше — 45-46 тисяч гривень за тонну.
Тож нині аграрії працюють в умовах, коли обмеження доступу до світових ринків істотно обвалило ціни на зерно. І мова йде уже не про великі прибутки, а про збереження економічної ефективності, де оптимізація витрат — єдиний варіант «втриматися на плаву».
З надією на віддачу поля заклали ленківчани й основу цьогорічного врожаю ячменю та вівса. Ці культури почали сіяти 18 березня і завершили практично за чотири дні. І сніг, який вкрив поля після такого хліборобського «бліцкригу», лише підняв настрій у них. Адже така волога найбільш продуктивна і благодатна для весняного поля.
Тепер у планах приступити до наступних фаз посівної кампанії-2023. А це закладання основи врожаю пізніх культур — сої та гречки, які мають важливе продовольче значення для країни.
У господарстві високо оцінюють старання механізаторів та водіїв, які добросовісно виконують свою хліборобську місію, зокрема добрим словом відгукуються про ветерана праці, механізатора Івана Івановича Ташецького, механізаторів молодшої генерації — Сергія Вікторовича Комащука, Миколу Дмитровича Столярчука, Олександра Івановича Коваля, водія Володимира Леонідовича Леончука, працівників зернотоку Петра Петровича Березніцького, Юрія Анатолійовича Дегодюка та інших.
Як розповіли у ТОВ «Поділля-Плюс», невеликий, проте високопрофесійний його колектив насамперед мотивує надія на краще й нашу Перемогу у війні. Тож задля того, аби здолати ворога, селяни усіляко підтримують наших захисників. З початку війни перераховують кошти, надають разом з громадою Ленковеччини гуманітарну допомогу тим регіонам України, які постраждали від дій агресора.
Зокрема, відправляли продовольство на Харківщину — в Ізюм. А ще на потреби ЗСУ відправили свою найновішу техніку — великотоннажні МАЗ, КамАЗ, всюдихідний ЗіЛ-131. А ще раніше у зону АТО відправили й господарський УАЗ.
Не раз від селян доводилось чути, що нам, українцям, ніколи легко не жилося, жодному поколінню… Й що нашим прадідам, дідам, батькам теж добре не було. Тому й нам не варто бідкатися, а просто треба бути спроможними долати нові випробування. Це й роблять повсякчас ленковецькі хлібороби, плекаючи врожаї за будь-якої кризи — політичної, економічної чи в умовах війни.
Остання особливо спонукає селян об’єднуватися і протистояти ворогу, І нині, коли московська орда клацає сталевим зубами й погрожує відкусити шмат нашої безцінної землі, їхня спроможність налагоджувати економіку в конкурентному середовищі і захищати власну ідентичність набуває особливої ваги.
За таких умов без майбутнього урожаю нам бути просто неможливо, кажуть ленківчани. Єдине, що зрозуміло: на зло ворогу Україна й цьогоріч матиме у засіках вдосталь збіжжя для того, щоб у неї було майбутнє. А воно тримається й на хліборобських плечах.
Володимир НИТКА.