У стінах Шепетівського спортивного клубу змішаних єдиноборств «BATTLE WOLF» гамірно. То дітвора гартує своє тіло й волю. Є й поважніші за віком прихильники випробувати свою фортуну на килимку. І якщо не сягнути успіхом зірок, то хоча б поправити своє здоров’я.
Й це неабияк тішить, адже сьогодні нашим дітям, як і усім, потрібне живе спілкування, щоб «витягнути» їх з онлайн-життя, замкнутості у собі, страху сьогодення та розуміння війни. А ще спілкування з однолітками сприяє формуванню особистості дитини.
— Здоровий спосіб життя і фізична культура у нас має бути завжди на першому місці, бо це — здоров’я наших дітей, — переконаний тренер СК «BATTLE WOLF», а нині й військовослужбовець ЗСУ Ігор Кухарчук.
— Я, наприклад, завдяки спорту отримав багато друзів з позитивним мисленням, мотивованих здоровим способом життя. Якщо хочете, спорт відкрив мені світогляд, буття, де більше гармонії, є час на мандри нашим чудовим краєм. Це – неповторна атмосфера, стан духу, де перемоги, а часом і поразки, загалом прагнення до змагальництва. Це мобілізує і спонукає йти вперед, розвиватися. І усе це від душі хочеться передати дітям…
Але почалася війна, яка багато чого перекреслила у житті і планах багатьох…
— Я зустрів війну, так би мовити, не в строю. Майже напередодні вторгнення ворога, 17 лютого, я переніс операцію. Тож у військкомат — теперішній центр комплектування — довелось бігати двічі, запевняючи, що здоровий. Бачив своїх колег, тож пішов добровольцем, бо не міг по-іншому. Це було 21 березня.
Спершу був інструктором з рукопашного бою у «третьому містечку», а згодом перевівся у розвідувальний батальйон, у Київ. В армії здав так званий загальний фізичний тест у Сили спеціальних операцій. А вони під силу не кожному, навіть молодшому за віком. Тож набрав чи не найбільше — 97 балів. І це у 47 років! Все-таки тренер…
Під час виконання бойового завдання на кордоні отримав поранення — наткнулися на розтяжку. З групи втратили двох бійців. Я отримав поранення у живіт. Три кілометри йшов пішки полями й перелісками, щоб добратися до своїх. А далі уже 25 кілометрів пораненого й напівсвідомого свої везли машиною у санчастину.
Як згодом констатували лікарі, я втратив 60 відсотків крові й переніс ножний інфаркт. Є такий, виявляється… Якби не тренованість спортсмена, то б не вижив, сказали.
Медики боялися робити операцію, але серце витримало. Витягли два осколки, ще один у мені сидить. Уже вісім операцій переніс, з них п’ять — на животі, а три — на нозі. Тож зараз перебуваю у реабілітаційній відпустці. А далі — на ВЛК і знову в частину, — каже Ігор.
Але і під час одужання тренер-вчитель підтримує, чим може, спортзал, оновлює усе, що треба.
— Усіма зусиллями намагаємось модернізувати клуб, розвивати його. Вдячний за допомогу і підтримку багатьом небайдужим шепетівчанам. Хочеться відзначити вагому роль у діяльності клубу благодійників-меценатів. Зокрема, підставляють своє плече підтримки мер міста Віталій Бузиль, підприємець Віктор Бащук, лікар Олег Довгань, Тетяна Бойко — голова нашого батьківського комітету. Та й загалом усі батьки дітей, які відвідують наш клуб, допомагають, чим можуть.
— У нас зараз займаються чотири групи, вони різновікові. Найменша — «садочок», у ній тренуються діти віком від 4 до 7 років. У «юніорах» віковий діапазон – від 8 до 11 років. А в групі «юніорів-3» вікова категорія 12–17 років.
А ще у нас є група здоров’я, віком 18+, тобто верхній вік тут необмежений. У мого колеги у Чернігові взагалі така група об’єднує прихильників спорту віком від 18 до 105 років. Тобто двері відкриті навіть і таким довгожителям. У нас наразі є охочі оздоровитись і загартувати тіло і дух, яким за 50.
Загалом у стінах СК «BATTLE WOLF» почергово тренуються до пів сотні прихильників змішаних єдиноборств. Звісно, хочемо розширитися, щоб заняття тривали повний тиждень і груп побільшало. Тоді ефективнішою буде і робота. Проте наразі працюємо п’ять днів на тиждень. Адже більше часу перебуваю у ЗСУ.
У нас відданий своєму покликанню маленький тренерський колектив. Так, інструктором з боротьби грепплінг працює Оксана Островська. Вона — моя вихованка і веде заняття майже в усіх групах. А ще — син Павло. Він уже має сертифікат на ступінь бета-інструктора, навчається у виші на факультеті фізичного виховання, а у перервах веде заняття з панкратіону та грепплінгу. А ще є чемпіоном області з панкратіону і кандидатом у майстри спорту ДЮСШ «Динамо» у м. Хмельницькому.
— Якщо відверто, то тренером я став завдяки відомому у Шепетівці подвижнику спорту Станіславу Кушику. Це було уже доволі давно, відколи ми випадково зустрілися. Він запросив мене на тренування. Я загорівся бажанням і донині займаюся спортом, — розповідає про себе Ігор.
І сина цим захопив змалку. Разом ходимо у походи. До цього стимулює саме здоровий спосіб життя. Він же надихає і на відкриття нових можливостей, — каже тренер.
— Павло у мене займається спортом з трирічного віку. А у п’ять років став уже чемпіоном міста з боксу. Його фото ще й досі на Дошці пошани у спортивному клубі «Локомотив», у Станіслава Кушика. Він теж у нього зростав, — з гордістю розповідає батько про сина.
І про свого та синового наставника додає:
— Я вважаю, що для Шепетівки Станіслав Кушик взагалі, якщо можна так сказати, великою людиною. Адже понад 5 тисяч юнаків і дівчат пройшли крізь його життя, серце і душу.
Ніколи не забуду ту, уже давню, ніби й випадкову нашу зустріч, коли він запросив прийти до нього у спортзал. У 2007 році це було, мені йшов 32-й рік, ніби ціле життя. Як бачите, почати займатись спортом ніколи не пізно.
Випадок долі — зустріти таку людину…
Фактично для мене спорт став сенсом і способом життя. І від цього уже не відректись.
— Чому саме такі види спорту ми обрали і практикуємо? Бо грепплінг — це сучасна боротьба, одна з найпопулярніших нині у світі серед єдиноборств. Вона захоплююча своїми кидками, домінуючими позиціями, різноманіттям прийомів, враховує й особливості вікових категорій, — відповідає на моє зацікавлення тренер. — А панкратіон — це сама історія спорту, яка бере свій початок від стародавньої Греції й легендарного Геракла. Цією боротьбою захоплювалися, її розвивали античні філософи. І нині вона виглядає дуже сучасно. До речі, з 1993 року у панкратіоні для кожного віку, задля уникнення травматизму, ухвалені свої правила.
Ігор Кухарчук поділився спогадом і про те, як виникла ідея створення власного спортивного клубу.
— Вона «визріла», коли я ще відвідував спортивну школу й ходив на бокс та самбо. Розумієте, за плечима було уже 39, а у таких закладах вік відвідувачів обмежений 21 роком. Тож, відповідно, питання напрошувалося само…
І тоді мені спало на думку: щоб рости далі, треба відкрити свій спортклуб, де вік не обмежено. Щоб спортом можна було займатися завжди і з будь-якого віку. Щоб такий заклад діяв, як громадська організація. Таким нині є СК «BATTLE WOLF».
— Звідки така назва? — перепитує Ігор. — Це, мабуть, як спомин про той випадок, коли мій дід уполював великого вовка, який забрів у наші краї у далекому тепер 1983 році. Тоді мисливці обступили його, захоплюючись, адже звір мав не менше 90 кг. Зробили й фото на згадку.
Коли я, малий, підійшов і торкнувся того вовка, то відчув його дивне тепло. Й те, що пройняло, залишилося на усе життя. Тож назва «BATTLE WOLF», тобто «бойовий вовк», якщо хочете, це і як спомин, і як енергія. Адже на емблемі клубу зображений мовби дволикий вовк. Вона свідчить про добрі й бойові начала. Власне, таким і є наш спорт. Наш «тотем» нас підтримує, гартує…
У стінах Шепетівського СК «BATTLE WOLF» уже традиційно відбуваються клубні турніри з панкратіону та грепплінгу.
До слова, вихованці клубу уже є чемпіонами України з панкратіону. А п’ятеро юних борців стали кандидатами у майстри спорту. Щоправда, у зв’язку з війною виникла «пауза». Але є гідні хлопці і їх у спорті не потрібно втрачати, переконаний Ігор.
— Для них, молодих, й живемо, — каже він.
І нині, попри поранення, Ігор Кухарчук не стоїть осторонь великого спорту. Він був почесним гостем на чемпіонаті України з фрі-файту.
І цього року, коли у Хмельницькому відбувся чемпіонат області зі змішаних єдиноборств ММА на базі спортивного клубу «Дамаск», спортсмени з Шепетівки вибороли перші та другі місця. До речі, цей чемпіонат області був відбірковим. За його підсумками тренери федерації формуватимуть збірну команду для участі у чемпіонаті України.
— Живемо своїм (а він є і моїм) девізом: «Усе життя — це пізнання». І наш єдиний шлях — тільки вперед, до перемоги! — каже тренер СК «BATTLE WOLF», учасник російсько-української війни Ігор Кухарчук.
Володимир НИТКА.