У наш час поштову справу годі й уявити без листонош. Уже так склалося, що у цієї професії жіноче обличчя. Хоча ця праця нині не з легких і не надто оплачуваних, тендітні жінки гідно виконують покладені на них обов’язки. І як би стрімко не розвивалися інформаційні технології та електронна комерція, вони для багатьох, а надто одиноких мешканців населених пунктів, є «живим» зв’язком із світом, підтримкою і розрадою.
У першому (привокзальному) поштовому відділенні Шепетівки кожен день проходить, як завжди, у звичному режимі. У залі оператор приймає комунальні платежі. Листоноші ж клопочуться біля періодики, яку завчасно потрібно посортувати, адже попереду у них не пройдені кілометри й нерознесені до адресатів газети, листи тощо.

Серед невеличкого, але дружного колективу поштового відділення Галину Кузьмівну Григорчук та Любов Володимирівну Мос­кальчук можна, без перебільшення, назвати старожилами поштової галузі. Так, Галина Григорчук пропрацювала листоношею 38 років, а Любов Москальчук — 32 роки. Як вони кажуть, з молодих років як пов’язали свою долю з поштою, так і «прикипіли» до цієї професії всією душею, до шепетівчан, до яких щодень торують шлях із щирою душею.
Власне, їхні трудові біографії увібрали у себе цілі епохи як суспільства, так і розвитку пошти. Саме на таких листоношах і тримається поштова галузь.
— Прийшла працювати на пошту ще зовсім юною. Спершу на третьому відділенні деякий час звикала до професії. А потім трудилась тільки у першому відділенні. Робота припала до душі, стала частиною життя, — каже Галина Григорчук.
— А я свої перші кроки листоношею зробила на п’ятому, центральному, відділенні. Теж на початку трудової біографії. А далі, вважайте, майже все життя працюю на першому відділенні. Зріднилась з цією роботою, з людьми залізничного мікрорайону, «шанхаю». Навіть не уявляю свого існування без пошти, — додає Любов Москальчук.
Як кажуть жінки, ця професія дарує людям радість, а від цього і їм стає тепліше на серці, дозволяє долати усі негаразди й вип­робування часу.
До слова, на листонош покладається нелегка ноша. Це і рознесення пенсій та друкованих видань. Тут важливі такі риси, як добросовісність і добропорядність. Адже маєш справу й з особистим і цінним – лис­тами, бандеролями.
Крім доставок кореспонденцій по домівках трудівниці із сумками на плечах можуть доставити й посилки, оформити комунальні платежі та багато чого іншого.
Щоправда, газет та журналів у поштарських сумках, порівняно з колишніми роками, суттєво поменшало. Як кажуть жінки, сьогодні на перешкоді бажанню почитати улюблені періодичні видання стоїть матеріальна скрута. Тож люди між хлібом насущним і словом нині вибирають перше. Проте чимало з них залишаються відданими прихильниками місцевих видань.
Приємно було почути, що у привокзальному відділенні зростає кількість передплатників «Шепетівського вісника». А надають йому перевагу й стабільно передплачують тому, що у ньому є що прочитати, дізнатися новини. Словом, газета, яка була завжди з людьми і для людей.
Хоча, уточнимо, й сьогодні сумка листоноші, хоча дещо сучасніша, проте нелегка. Адже вирушають у свою мандрівку трудівниці пош­ти, аби доставити й товар – кому олії, круп, інші продукти харчування. Тож носити є що.
І відстані, які доводиться долати листоношам чи то пішки, чи то на велосипеді, — чималі. На кожну, вважай, припадає по півтора десятки вулиць та провулків, до восьми сотні дворів. А ще до них додається й чимало «екстриму», адже шепетівчанам потрібно усе вчасно рознести, незважаючи на спеку, мороз, сльоту чи завірюху.
А як на нинішній день, то ще й додалося «коронавірусної» особливості. Благо, що «Укрпошта» забезпечує їх усім необхідним, є маски, дезінфектори. Та й люди переживають, мов за рідних, попереджають, щоб береглися.
Та все ж, як би там не було, стверджують співрозмовниці, насамперед треба виконувати свій обов’язок, професійні функції листонош, бо на них чекають люди. А коли чуєш від них добре слово й подяки, це окрилює й надихає, розумієш, що листоноша – це професія, яка приносить радість і надії.
Тож з нагоди професійного свята колектив «Шепетівського вісника» щиро дякує справжнім професіоналам своєї справи, енергійним та сумлінним листоношам, операторам поштового зв’язку за їхню щоденну нелегку працю! Міцного вам здоров’я, родинного щастя, невичерпної енергії та здійснення сподівань на краще!
Володимир НИТКА.
На знімку: листоноші першого (привокзального) поштового відділення (зліва направо) Л.В.Москальчук та Г.К.Григорчук.