Непомітно підкралися і стали на порозі 90 років Івана Івановича Козлова. Ювіляр і сам не вірить у цю сакральну дату життєвого літопису. Відомий ентузіаст спортивного руху у нашому місті ще й досі стрункий, підтягнутий, сповнений енергії, має світлу пам’ять.
Тридцять три роки своєї трудової діяльності він присвятив вихованню спортсменів Шепетівки, очолював міську дитячо-юнацьку спортивну школу, сам тренував легкоатлетів.
Народився Іван Козлов у м. Старокостянтинові, у багатодітній сім’ї військового фельдшера кавалерійського полку 23 лютого 1933 року. Родина виховувала шестеро дітей — чотирьох синів та двох доньок. Діти змалку привчалися до роботи, допомагали мамі по господарству, бо батько постійно був на службі, а ще — займалися спортом.
Під час війни мама з дітьми проживала на Теофіпольщині, у селі Криворудці. А до школи Іван ходив у село Поляхова. Там і отримав атестат зрілості. Після навчання настала пора йти в армію. Більше двох років відслужив у війську, а потім, у 1957 році, випала нагода вступити на навчання до Вінницького педінституту.
Тут, у Вінниці, Іван познайомився з майбутньою дружиною — красунею Лізею, яка уже закінчувала медінститут. Невдовзі вони побралися. Лізу направили на роботу у Луганськ. Туди, на навчання у Луганський педінститут, також перевівся й Іван.
Там він займався багатьма видами спорту. Був чемпіоном області з десятиборства, вигравав змагання з вільної та класичної боротьби. У 1961 році отримав диплом про закінчення вишу. Йому вручили направлення у Хмельницьку область.
Так молода сім’я опинилася у Шепетівці. Іван Іванович приступив до виконання обов’язків директора ДЮСШ. Сама школа у той час містилася у приміщенні синагоги. Після оглядин місця роботи Іван Іванович розгубився: покрівля протікала, у приміщенні — суцільна розруха… Дітям, по суті, не було як займатися спортом.
Чоловік почав, так би мовити, оббивати пороги, аби відремонтувати залу для тренувань. І його таки підтримав тодішній другий секретар міськкому партії Голодинець. А згодом у спортивній школі завирувало життя — почали діяти секції легкої атлетики, гандболу, волейболу, кульової стрільби, тенісу.
І про вихованців Шепетівської ДЮСШ заговорили в області. Вони стали відомими й на теренах України, навіть радянського союзу. Про це нам розповів колишній тренер з легкої атлетики, ветеран спорту Василь Іванович Приходько, який двадцять років працював під керівництвом Івана Івановича Козлова.
Імена юних шепетівчан 70-80-х років минулого століття вписані в історію спортивної слави Шепетівки. Це Олександр Бобровський — чемпіон України з бігу із перешкодами, Віктор Орєхов — срібний призер союзних змагань, бігуни Тетяна Голечик, Олександр Давидчук, Ольга Ліщук, Людмила Філюк, Тетяна Ільчук, Валентина Свінціцька, Раїса Безсонова, які захищали честь Хмельниччини на чемпіонатах України.
До речі, у Шепетівці відбувалися республіканські шкільні змагання з легкоатлетичного кросу та футболу.
Євгена Шмигельського пам’ятають як здібного волейболіста, який виступав у складі збірної області на чемпіонатах України. Геннадія Кукольця, стрибуна у висоту, тренував Іван Іванович Козлов. Юний спортсмен досяг вагомих результатів, «брав» висоту в 1 м 95 см, вигравав змагання різних рангів. Одне слово, у спортивній школі зростали справжні спортмени, які згодом закінчували виші, присвятили своє життя вихованню підростаючого покоління.
— Напередодні ювілею хочемо привітати Івана Івановича від ветеранів спорту, багатьох випускників нашої ДЮСШ і побажати йому усіляких гараздів, здоров’я, довголіття, життєвої енергії, залишатися ще довго у строю і зустріти своє століття, — говорить Василь Іванович Приходько. — Дякуємо йому за плідні роки роботи, за відданість спорту, за високі людські якості та життєву мудрість.
До щирих привітань приєднався і рідний брат ювіляра — Володимир Іванович Козлов, який мешкає у с. Судилкові. Свого часу він був головою сільської ради.
А ще свою вітальну адресу до редакції надіслав Павло Михайлович Корнатовський — відомий освітянин, ветеран праці.
— Дякую нашій газеті за можливість долучитися до привітань Івана Івановича Козлова з вельми поважним ювілеєм і найщирішими побажаннями усіх життєвих гараздів. Ще із середини 70-х років минулого століття з приємністю згадую, як у мене (на той час молодого керівника позашкільного закладу) була можливість набиратися в Івана Івановича родзинок досвіду педагогічної та адміністративної роботи. Завжди з теплотою і вдячністю згадую його допомогу, слушні поради, життєву мудрість, відкритість і громадянську активність як члена президії міськкому профспілки працівників освіти.
Напевно, багатьом шепетівчанам запам’яталась «залізна» мобільність керівника ДЮСШ на малогабаритному червоному «горбатому» «Запорожці», а також систематичні безкомпромісні спортивні баталії за участі Івана Івановича та молоді міста з настільного тенісу, волейболу і баскетболу у вечірній час у приміщенні ДЮСШ.
І сьогодні, незважаючи на поважний вік, ювіляр вправно керує власним автомобілем. Та й загалом йому ніколи не сидиться на місці, він завжди у русі. Тож бажаю ювіляру міцного здоров’я, родинного затишку і залишатися прикладом для нас і надалі!
Насамкінець додамо, що свій ювілей Іван Іванович зустрічає у колі славної родини разом з дорогою серцю дружиною, відомою у нашому місті лікаркою Єлизаветою Іванівною, якій, до речі, 14 березня виповнюється 89 років. А разом вони живуть уже 63 роки. До тата на гостину приїхали діти Олена та Ігор. Вітають дідуся п’ятеро онуків та троє правнуків.
Що ж, многая літа Вам, шановний ювіляре, під мирним небом України!
Світлана МОРОЗ.