Рецепт життєвого оптимізму і довголіття від 98-річної шепетівчанки Марії Василівни Лінник
Напевно, ще до народження людина отримує шлях і завдання, котрі їй належить вивершити протягом життя. І вона має пройти усе, призначене їй, від початку і до кінця, ні на крок не відхилившись від призначеного шляху. А коли пам’ять і серце не підведе, то повідати про нього світу.
А життєва дорога у шепетівчанки Марії Василівни Лінник пройшла під знаком нелегкого сиротинського довоєнного життя, окупації й випробувань осарбайтерської неволі. На все життя залишилася у її пам’яті стара шепетівська глиняна хатка-мазанка, споруджена батьками і поруйнована війною. А ще її шлях осяяний величним покликанням берегині здоров’я рідних їй містян, якому присвятила своє життя.
І сьогодні у своє поважне довголіття, а недавно Марії Василівні проминуло за 98 років, вона вражає своїм оптимізмом, доброю пам’яттю (про таких ще кажуть, що вони — наша жива історія), любов’ю до ближнього і непереборною вірою у добро і правду, які, на її переконання, є запорукою здоров’я і життєвої сили людини.
Продовження читайте у №5 “Шепетівського вісника” від 2 лютого 2022 року.