Певно, глядачі популярного колись скетч-шоу «Файна Юкрайна» пам’ятають любовну історію Антона та Марічки… Так-так, саме у Жашкові Антон мав бізнес із продажу смажених курей, а його кохана жила за кількадесят кілометрів від міста. Ще тоді, на початку 2010-х, страшенно закортіло відвідати Жашків, аби побачити той знаменитий кіоск із курами-гриль. Та й взагалі, подумалося – що ж це за місто таке?
Відтоді минуло більше десятка років і я, нарешті, прямую до затишного містечка у західній частині Черкащини. Коли їхала, навіть і не думалося, що між Жашковом і Шепетівкою можна знайти якісь «паралелі». Втім, як виявилося, обома поселеннями на початку XVII століття володіли представники відомого роду Острозьких. Те і те місто в один час – 1923 року – стали райцентрами. Була подібність і щодо наявності промислових підприємств, а саме цукрозаводу й пивзаводу. Щоправда, якщо у Шепетівці цукроварня досі працює, то жашківська давно «спочила». І навпаки – пиво виробництва Жашківського пивзаводу нині популярне в різних куточках України, тоді як від шепетівського заводу цього профілю навіть руїн не залишилося.
Сучасний Жашків (2020 року він втратив статус райцентру) розташований на місці колись давнього і великого міста Торчеська. Цьому місту-попереднику не пощастило надовго «прописатися» на карті, адже зазнавав руйнувань. Тож аж після того, як волинський козак Жашко наважився зі своєю молодою дружиною там оселитися, історія Жашкова почалася. Бо ж люди питали: «А чий це такий хутір гарний?». А їм у відповідь: «То Жашків!». Тож так воно й пристало – Жашків.
Більшість своїх культових споруд, якими був знаний у середині ХІХ століття, Жашків до сьогодні «втратив». Адже у містечку в ті часи налічувалося аж три синагоги і дві церкви. Нині ж жодного християнського осередку там не збереглося. Проте є змога оглянути головний корпус цукрозаводу – пам’ятку архітектури ХІХ сторіччя. Тоді бізнес із «варіння» цукру розростався і приносив шалені прибутки. Експлуатувала локацію і радянська влада, яка прийшла «на все готове» після більшовицького перевороту.
У день мого приїзду в Жашків – суботу – в його центрі вирував ринок (ось вам ще одна подібність із Шепетівкою). Пройшлася середмістям, де переважає радянська архітектура із «домішками» традиційного для 1990-х кітчу, намагаючись угледіти якусь родзинку, щось цікаве для такого як я «чужинця». І, знаєте, якось відразу захопила увагу вуличка, яка привела до пам’ятника козакові Жашку, великих слів «Я люблю Жашків» (схожі «монументальні» вислови встановлюють у багатьох сучасних містах України, невже така мода?).
А ось і площа із зруйнованим пам’ятником Леніну)) Якщо пройтися трохи далі, то на колишній торговій площі видно будинок культури. Цікаво, що його спорудили на місці будинків, де жили письменниця Докія Гуменна й композитор Порфирій Демуцький. Але ж я ще згадала Шмуеля Даяна, батька національного героя Ізраїлю Моше Даяна. Для нього теж колись Жашків був рідним містом.
Якби повернути лік часу назад, хтозна, можливо всі ці видатні діячі традиційно зустрілися б… на ринку худоби. Нічого дивного, адже Жашків уславився у Європі своїм величезним ринком цього профілю. Також там є великий кінний завод, козина ферма «Бабині кози» і багато чого іншого.
Чудове враження склалося від відвідин місцевого краєзнавчого музею. Квиточок туди коштує всього лише 5 гривень для дорослого і при цьому можуть навіть провести екскурсію. А навпроти краєзнавчого музею, напростець через дорогу, є унікальний інший заклад, де представлені сотні гармоній із найрізноманітніших куточків України. Музей української гармоніки – новий, діє трохи більше ніж 15 років. Очолює його великий ентузіаст своєї справи, істинний поціновувач музичного багатства, віртуоз гри на гармоніках найрізноманітніших форм і пропорцій. Повірте, тільки заради цього можна до Жашкова спеціально приїхати, не пожалкуєте.
Під час подорожей містом не зчулася, як зголодніла. Завжди у таких випадках йду на ринок. Завітала на жашківський і не прогадала – ох, яка ж то за смакота місцевий домашній сир! Придбала й трохи сальця. Ним мала щастя потім, уже вдома, смакувати потроху – по тоненькому шматочку, з чорним хлібчиком і часничком. А от «фірмового» кіоску з курами-гриль так і не знайшла. Певно, забули у Жашкові ту «Файну Юкрайну», а герой шоу Антон «крутить бізнес» уже якийсь інший…
Їздіть, мої дорогі, Україною, не сидіть удома. Дивіться і дивуйтеся, яка вона гарна та цікава. Навіть у Жашкові є на що подивитися, є чим помилуватись. На цьому бувайте здорові! Скоро «здибаємося» в якомусь іншому райцентрі – колишньому чи теперішньому.
Руслана МАРЦЕНЮК, з Жашкова на Черкащині – спеціально для «Шепетівського вісника».