ГОЛОВНА СТОРІНКА Цікаво «Жіночко, а навіщо Ви мені до кошика ці фрукти поклали?»

«Жіночко, а навіщо Ви мені до кошика ці фрукти поклали?»

85 переглядів

Про що говорили у супермаркетах та інших громадських місцях Шепетівки напередодні 2021 року.

Тридцять першого грудня мужчина середніх років без головного убору, в осінній сірій куртці й чорних зимових чоботах чекає автобус на околиці Шепетівки. Раптом підкочує легкове авто, звідти виглядає незнайомець і запрошує: «Сідай, у центр міста підвезу».   

Пасажир вмощується у салоні й слухає таку розповідь водія: «На два тижні додому приїхав. Працюю в Баден-Бадені – німецькому курортному містечку, що майже на кордоні з Францією. Робота важка, проте платять добре. Вручну перекладаю ящики з «півторачками» Пепсі-коли у великі «палети». За вісім годин праці 100 євро виходить. Задоволений. Коли приїжджаю сюди, в Шепетівку, завжди вражає, чому наш працьовитий український народ настільки бідно живе. Куди не подивишся навкруги – сум, туга якась, гніт. Ех, якби ти знав, як у німців минають вихідні… Одні у туристичні подорожі їздять, інші на човнах катаються, треті у спортивних залах тренуються. Зовсім інший рівень життя там. Тому німці довше і живуть».

Ближче до обіду великі продуктові крамниці нашого міста «штурмують» покупці. У популярному супермаркеті одні зосереджено вивчають написане супер-дрібним шрифтом на етикетках різноманітних алкогольних напоїв. Інші «змітають» з полиць цукерки (у коробках та «на вагу»), усілякі інші солодощі. Проте найбільша група людей «кучкується» у відділі фруктів та овочів.

Чоловік років шістдесяти, котрий випадково зайшов купити хлібину, вимушено «протискається» крізь щільний гурт людей, які обступили ящики з «дарами» тропіків. Раптом у його корзину якась незнайома жінка кладе два авокадо і каже: «Стій коло мене, далеко не йди». Потім повертається до чоловіка спиною й починає вибирати апельсини.

Якусь хвилину, а то і дві покупець зніяковіло розглядає у своєму кошику два авокадо, після чого тихенько каже тій, хто їх поклав: «Жіночко, а навіщо Ви мені ці фрукти поклали? Я ж навіть не знаю, що воно таке».   

«Ой, вибачте», плескає пані у долоні. А далі посміхається: «Прийшла з чоловіком, думала він коло мене стоїть. А його вже десь нема».

Неабиякий «наплив» покупців спостерігається і у магазинах, де продаються дитячі іграшки, всілякі товари для школи, канцелярський дріб’язок.

«Скажіть, будь ласка, чи є у продажу новорічні листівки із зображенням Діда Мороза?» – цікавиться у продавчині жінка інтелігентної зовнішності.

Чує у відповідь таке: «Вже не лише з намальованими Дідами Морозами порозбирали, але й навіть зі Снігуроньками та Сніговиками».

«Доведеться тоді якусь маленьку дитячу книжечку купити і з її палітурки Діда Мороза вирізати. Так навіть дешевше вийде. Дуже хочу, щоб від Діда синові відповідь на листа прийшла, – каже продавчині покупець.

Коли у місті починає смеркатися, біля свого будинку на проспекті Миру сидять двоє пенсіонерок і спілкуються. Чути, що обговорюють погоду.

«А так хотілося, щоб наприкінці цього «чортового коронавірусного» 2020 року хоча б останній день грудня потішив снігом чи морозцем. Але ні. Десь років із п’ять підряд тридцять першого числа або опади «не ті», або температура на дворі плюсова. Тож залишається нам з тобою 2014-й згадувати, коли у новорічну ніч до десяти градусів морозу було», – каже одна з жіночок, вбрана у зимове пальто та теплі черевики.

«Та що там 2014-й. У 1980-х стільки снігу намітало і такі кучугури лежали, що ми по кілька днів з квартири не виходили», – додає її співбесідниця, кутаючись у схожий теплий зимовий одяг.

В. К.

Залиште Ваш коментар
Перевести