Пам’ятаю, як у дитинстві ми купалися у нашій річці Гусці, що в’юнилася через Шепетівку. Вона була чистою, незамуленою, вода прозорою. А потім, особливо за роки незалежності, коли з’явився різноманітний пластик, береги  річечки стали місцями для смієттєзвалищ. Люди бездумно викидають весь непотріб, аби подалі з двору. Русло річки замулилося, береги поросли очеретом. Сумно від цієї картини.

А оце почитала, що Україну у майбутньому очікують великі проблеми. Вона у зоні ризику масштабного затоплення. Екологи, науковці, які проводили дослідження, стверджують, що до 2100 року можуть бути частково затоплені 34 українські міста, а повністю – понад 60 сіл, тисячі гектарів сільськогосподарських земель, сотні екологічно небезпечних об’єктів. А ще під воду можуть піти Одеса, Миколаїв, Херсон, Бердянськ. Це може статися через підняття рівня моря у прибережних зонах внаслідок зміни клімату.

І цьому сприяємо самі ми, українці. Треба невідкладно зменшувати викиди  парникових газів і переходити на чисті джерела енергії, щоб запобігти лиху.

Насамперед потрібно почати кожному із себе. Найменше, що можемо зробити,  — сортувати сміття, не спалювати його. А головне — не засмічувати водойми,  наші річки, потічки. Адже це водні артерії нашої землі. Он фахівці б’ють на сполох, що наш величний  Дніпро забруднений хімікатами настільки, що втрачає здатність до самоочищення…

Можливо ще не все втрачено. Тож давайте спільно боротися за майбутнє наступних поколінь.

Оксана КОВТОНЮК,

м. Шепетівка.