Здається, ще зовсім недавно, якесь десятиліття тому, було «модним» підсилювати політичні баталії розлитим на сходах владних будівель молоком. Мабуть, забули, що воно не водиця, тож наврочили… Тепер ні ціни путящої на продукт селянської праці, і самого молока, як, власне, й корів стає все менше. А наші політики щодо цього мов води в рот набрали… Тим часом упродовж останніх років спостерігаються неприємні для України тенденції у молочній та молокопереробній галузях.
Як повідомляє Держстат, за два перші місяці року було вироблено 1,06 млн. тонн молока, що на 4,8 відсотка менше порівняно з аналогічним торішнім періодом. Результат сільгосппідприємств становить 435,4 тис. тонн продукту (на 0,9 відсотка менше), господарств населення — 621,5 тис. тонн (на 7,4 відсотка менше). Найбільше молока традиційно виробили на Полтавщині — 96,9 тис. тонн (на 6,8 відсотка менше, ніж торік). Далі йдуть Вінниччина (90,3 тис. тонн, на 5,6 відсотка менше), Хмельниччина (78,8 тис. тонн, на 4,6 відсотка більше). Хоча у нашій області поголів’я зменшилося.
Відтак, в Асоціації виробників молока стурбовані тим, що нині уже не вистачає близько 1 мільйона тонн молока як сировини. Скорочуються обсяги переробки і, як наслідок, обсяги готової молочної продукції вітчизняного виробництва. А ринок не може залишатися порожнім, він заповнюється імпортованою продукцією, кажуть її фахівці.
До того ж практична реалізація ухваленого Верховною Радою України проєкту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції» може посилити наявний тренд щодо збільшення частки імпортної молокопродукції в Україні.
В останні роки, зауважують експерти, український ринок й так заполонила імпортна молочна продукція. Якщо у 2018 році співвідношення між обсягами імпорту в Україну молокопродуктів (у перерахунку на молоко) та обсягами переробки молока становило 4,3 відсотка, то у 2020 році воно сягнуло близько 20 відсотків.
Торік, вперше за часів незалежності України, експортно-імпортний баланс молокопродуктів став негативним не лише щодо окремих груп молочної продукції, а й загалом щодо усіх молокопродуктів.
Як не прикро, але, за оцінками економістів, нині в Україні ціни на молокопродукти практично вичерпали можливості для зростання. Рівень закупівельних цін в окремих випадках уже перевищує відповідний їх рівень у країнах ЄС, хоча вони досить низькі.
Крім того, застерігають аналітики, навіть мінімальне зростання рівня закупівельних цін на молоко автоматично буде провокувати зростання цін на молокопродукти для їхніх споживачів. А вони надаватимуть дедалі більшу перевагу імпортній продукції.
Це, у свою чергу, може спричинити банкрутство окремих переробних підприємств та подальше зниження обсягів переробки молока в Україні – до рівня нижче 3 млн. тонн. Тож після зменшення обсягів молокопереробки в Україні можна очікувати й зменшення обсягів виробництва молока – його банально не буде куди постачати.
У виграші в даному випадку опиняться виробники молокопродуктів з країн, у яких проводиться політика державного протекціонізму щодо молочної галузі, зокрема, Німеччини, Італії, Польщі та інших, які й надалі будуть збільшувати свою присутність на українському ринку молокопродуктів, завойовуючи все більше його сегментів.
Тим часом в Україні зафіксували найнижчий рівень прибутковості молока за останні 4,5 роки. Так, показник щодо цього за перші два місяці 2021 року був на шокуючі 42 відсотки нижчим, ніж рік тому за той самий період, і на 32 відсотки нижчим, ніж середній за останні 5 років у цей період.
Що буде далі? Як правило, у березні в Україні стартує сезон «великого молока», який починає «давити» на ціни. У той же час ціни на світовому ринку молока продовжують зростати. Складається замкнуте коло, коли переробники собі на шкоду зайве за молоко не переплатять, селяни розчаровуються у молочному тваринництві й поголів’я корів стає все меншим, а дефіцит молочної сировини створює «зелену дорогу» зарубіжним конкурентам, які завдяки дотаційній підтримці своїх держав почуваються на ринку у виграші.
Тож, як наслідок, в останні три роки суттєво збільшився імпорт в Україну молочних продуктів. У 2020 році він досяг критичного рівня: в Україну було ввезено 90 тис. тонн молочних продуктів, зокрема 47 тис. тонн сирів. У молочному еквіваленті це 1 млн. тонн сировини. Таким чином в Україну було імпортовано молочної продукції на 300 млн. доларів…
У наступному ж році планується запровадження нульової митної ставки на імпорт молочних продуктів з ЄС, що, відповідно, ще більш негативно вплине на молочний ринок країни. Відтак, тенденція збільшення обсягу імпорту молочної продукції з європейських країн лише посилиться. І це призведе до ще більшого погіршення стану молочної галузі.
Разом з цим для експорту української продукції в ЄС діють дискримінаційні обмеження, а через високу собівартість виробництва українські молочні продукти не можуть з ними конкурувати. Для європейського ринку, де спостерігається суттєвий надлишок молока, це «вмикає зелене світло» для неконтрольованого експорту в нашу країну.
У зв’язку з цим 14 вітчизняних молочних підприємств подали заяву про порушення та проведення спеціального розслідування Міністерством розвитку економіки, торгівлі й сільського господарства з метою захисту українського ринку від неконтрольованого імпорту молочної продукції. Як вони аргументують, під час підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом був упущений механізм підтримки вітчизняної сільськогосподарської галузі, яка, наприклад, існує в ЄС, і тим самим створені нерівні умови для конкуренції вітчизняного виробника. А саме у цьому і криється причина катастрофічного падіння виробництва молока в Україні.
Наш кор.