Прояв агресивності та жорстокості у неповнолітніх – це одна з найактуальніших тем сьогодення. Жорстокість для підлітків – це спосіб помсти, самоствердження та самоперевірки водночас.
Причин такої поведінки багато. Це може бути сімейна або ж педагогічна занедбаність, негативний вплив телебачення, Інтернету, комп’ютерних ігор та проведення часу у сумнівних компаніях.
Загалом соціальні відхилення у поведінці неповнолітніх спостерігаються найчастіше у тих дітей, хто був свідком бійок між батьками, проявів насильства. Ця агресивність, як правило, виявляється у жорстокому поводженні з тваринами або однолітками.
Дорослим варто пам’ятати, що їхня жорстокість породжує жорстокість їхніх дітей. Батькам необхідно звернути увагу на власний стиль спілкування з дитиною. Як у сім’ї, так і у навчальному закладі неповнолітніх необхідно вчити розв’язувати конфлікти не із застосуванням сили, а за допомогою спілкування.
Вплив телебачення, Інтернету та комп’ютерних ігор є таким самим великим, як і вплив батьків. Жорстокість, яка переповнює певні фільми, ігри, поступово стає програмою власної поведінки дитини-глядача. Екранне насильство знижує контроль над агресивними реакціями, формує спотворену картину світу. Тому батьки або особи, які їх замінюють, мають захищати неповнолітніх від негативного впливу телебачення та Інтернету.
Прояв агресивності й жорстокості у підлітків відображають і їхні вікові особливості. Так, тенденція до самоствердження, притаманна для цього віку, може мати перекручений ідеал мужності, який виявляється у культі грубої сили, жорстокості, фізичного насильства. У цьому випадку необхідно запропонувати підлітку інші форми поводження зі своєю агресією: регулярні заняття спортом, відвідування секцій єдиноборств, участь у командних спортивних іграх. У таких умовах дух боротьби, азарт, конкуренція набувають форм які, з одного боку, прийнятні для суспільства, з іншого — відповідають завданням розвитку психіки.
Агресія також може бути прагненням поквитатися з кривдником, грубість часто обумовлена необхідністю зігнати злість на випадкових особах, хуліганство, зазвичай, відображає бажання заслужити авторитет у ровесників, чиєю думкою підліток дорожить, бо боїться стати об’єктом глузувань.
Попередити прояви негативної поведінки та жорстокості можна. Головне — не бути байдужими, а приділяти увагу дітям як вдома, так і в навчальному закладі, цікавитись їхнім дозвіллям, подавати власний позитивний приклад поведінки і не соромитися звертатися до фахівця-психолога.
Олена ЯЩУК,
практичний психолог.
Картинка з Інтернету.