Незважаючи на те, що на Шепетівщині захворювання сказом людей не реєструвалися більше 60 років, в Україні щороку випадки цієї смертельної недуги все ж таки трапляються. Зокрема, у поточному році зареєстровано сказ у мешканців Донецької та Житомирської областей. Головна причина смерті – несвоєчасне звернення по медичну допомогу та нехтування проведенням щеплень проти сказу.
Важливою проблемою на сьогодні є велика популяція бродячих собак та котів у місті (територія залізничного вокзалу, центрального ринку, вулиці Горбатюка (район ліцею), Шешукова, Чкалова, Героїв Небесної сотні, Старокостянтинівське шосе), що призводить до збільшення кількості нападів тварин на громадян, тому існує реальна загроза виникнення смертельно небезпечного захворювання сказом.
Так, 21 листопада зграя бродячих собак напала на сімейного лікаря Судилківської АЗПСМ у районі вулиці Судилківської. І це не поодинокий випадок у нашому місті.
За 11 місяців поточного року по медичну допомогу з приводу укусів тваринами звернулися 95 осіб. Постраждали 59 мешканців міста та 36 осіб, які проживають у сільській місцевості. Загалом потерпілим призначено 47 антирабічних щеплень.
У районі зареєстровано 4 випадки хворих на сказ тварин (у двох собак – у с. Хуторі та с. Городищі, у корови в с. Курганівці, у бичка в с. Микулині).
Сказ – особливо небезпечна гостра вірусна хвороба тварин і людини, яка характеризується ознаками поліенцефаломієліту, паралічами і великою летальністю. Відповідно до оцінки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), сказ входить до п’ятірки найбільш небезпечних зооантропонозів, що завдають величезні соціально-економічні збитки.
Основним джерелом епізоотії сказу є дикі м’ясоїдні тварини, зокрема лисиці.
Ліквідація сказу – справа цілком реальна за умови проведення комплексних заходів та наполегливої праці фахівців ветеринарної медицини, лісового і мисливського господарств, органів місцевого самоврядування, житлово-комунальних служб і потребує відповідного фінансового забезпечення.
Щоб запобігти захворюванню, необхідно:
1. Уникати контактів з безпритульними та дикими тваринами, постійно пояснювати дітям небезпеку таких контактів.
2. Вірус сказу виділяється зі слиною хворої тварини і передається, зокрема, при укусі. Через специфіку хвороби, при якій під час клінічних проявів спостерігається агресія у хворої тварини і прагнення вкусити будь-який відповідний об’єкт, вірус досить легко потрапляє у кров. Тому укус – найпоширеніший шлях передачі вірусу.
Другий можливий шлях передачі – ослинення відкритих ран, саден, подряпин на тілі людини, заподіяні хворою твариною. Цей шлях передачі теж досить часто зустрічається, особливо у випадку з тваринами, хворими на сказ.
3. Постраждалі від укусів, ослинення та подряпані бродячими, домашніми або дикими тваринами повинні провести місцеву обробку рани та якнайшвидше звернутись по медичну допомогу до травматологічного пункту або хірургічного кабінету поліклініки за місцем проживання для проведення лікувально-профілактичної імунізації.
При місцевій обробці ушкоджень поранену поверхню необхідно ретельно промити проточною водою з милом, краї рани обробити 70-відсотковим розчином етилового спирту або 5-відсотковою настоянкою йоду, накласти антисептичну суху пов’язку і звернутися до лікаря.
4. Необхідно пам’ятати, що без своєчасного проведення антирабічних щеплень (щеплень проти сказу) захворювання на сказ завжди закінчується смертю. Тому під час проведення щеплень проти сказу необхідно дотримуватись встановленого лікарем режиму. Не можна переохолоджуватися, перегріватися, фізично перевтомлюватися, вживати спиртні напої.
5. Якщо укус або подряпина заподіяні відомою домашньою твариною, необхідно її ізолювати і встановити за нею 10-денне спостереження спеціалістами державної ветеринарної медицини. Якщо упродовж 10 днів з моменту укусу тварина залишиться здоровою, то щеплення проти сказу не проводяться. Тому дуже важливо не знищувати тварину після нанесення укусу.
6. Необхідно своєчасно та регулярно проводити домашнім тваринам щеплення проти сказу зареєстрованими в Україні вакцинами.
Володимир КОСТЮК,
лікар-епідеміолог.