Христина Мазурець здобула першість з-поміж юних дослідників
та отримала Диплом ім. Героя України М. Дзявульського
Упродовж 15-17 січня у Шепетівці у заочно-дистанційному форматі відбувся І (міський) етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України (МАН). Участь у ньому взяли 43 здобувачі освіти 8-11 класів із десяти шкіл Шепетівської МТГ. Вони представили свої дослідження у 30-ти наукових секціях. Переможців визначили у кожній із них.
Відтак, перші місця здобули 26 учасників конкурсу із НВК №1, НВК №3, школи-гімназії та Гімназій №1, 2, 3, 4, 5, 6. Саме ці юні дослідники згодом братимуть участь у ІІ (обласному) етапі конкурсу МАН у м. Хмельницькому.
Серед них у пам’ять про Героя Небесної Сотні Миколу Дзявульського, який стояв біля витоків МАНівського руху у Шепетівці, традиційно визначали кращого юного науковця року, який набрав найбільшу кількість балів. Абсолютному переможцю І етапу конкурсу-захисту МАН присуджували Диплом імені Героя України М.Дзявульського.
Цьогоріч його вручили Христині Мазурець, учениці 9 класу гімназії №1 (науковий керівник Собчук Н. М.), яка досліджувала діалектизми в українській літературі.
Наукове дослідження Христини Мазурець, присвячене вивченню особливостей використання діалектизмів у творі Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки», отримало оцінку 99 балів (із 100 можливих).
За словами дівчини, вперше діалектною лексикою вона зацікавилася ще у 7 класі, проте лише нещодавно, натрапивши на роман Марії Матіос, взялася за аналіз особливостей буковинського говору, представленого у цьому творі.
– Читаючи сторінку за сторінкою, що були пересипані діалектними словами, значення яких я не завжди розуміла, я почала робити записи невідомих мені слів, а потім шукала у словниках їхнє пояснення. Уже тоді у мене з’явилася думка, що могло б вийти цікаве обґрунтування на уроці української мови про групи діалектизмів. Коли я поглянула на листок, на якому були записані діалектні слова, промайнуло, що мої записи схожі на словникові пояснення. І тоді подумала: було б добре укласти словничок діалектних слів за прочитаним твором. Згодом ця ідея поглинула усю мене і весь мій вільний час, – зауважує Христина.
Про неї розповіла своїй вчительці Наталії Миколаївні Собчук. Вона одразу підтримала наукові починання учениці і стала її науковим керівником. Бо ж знала: дівчина точно з усім впорається.
– Христина Мазурець – приклад сучасної дівчини, яка багато читає, і їй небайдуже, як і що читати. Вона глибоко аналізує прочитане не тільки з позицій сюжету, проблематики твору, але й цікавиться мовною палітрою, досліджує слово. Саме завдяки своїм здібностям, умінням, наполегливості і старанності Христина має такий високий результат, – зазначає Наталія Миколаївна й додає: – Окрім наукової діяльності, у школі вона відома і як активна лідерка учнівського самоврядування, і як юна журналістка, яка готує цікаві відеосюжети про видатних постатей української культури та літератури. Так, із останнього – це документальний фільм про основоположника української естрадної музики Володимира Івасюка.
Створюючи подібні проєкти, дівчина прагне зробити свій невеличкий внесок у розвиток української мови, літератури та культури.
– Із початком повномасштабного вторгнення росії на наші землі я слухаю пісні виключно українською. Крім того, підсвідомо обираю для читання літературу, яка б розвивала в мені українські мовні смаки, і волію, щоб наша молодь також удосконалювалась завдяки українськомовним пісенним текстам, рідній літературі, багатій на мовні явища, зокрема і на діалектизми, – ділиться Христина.
Зупинятися на досягнутому юна науковиця не планує. Навпаки, буде більше розвиватися як мовник, досліджуватиме літературні твори, спостерігатиме за використаними у них фонетичними, лексичними, граматичними особливостями, аналізуватиме їх і насолоджуватиметься багатством рідної мови. А потім дівчинка хоче пов’язати своє життя із вивченням та розвитком української філології.
Аліна БОДНАРУК.