15 листопада 1989 року читачі шепетівської газети дізналися про «наїзд» місцевої радянської прокуратури на відеосалони – нові заклади платної трансляції популярних у народі фільмів переважно західного виробництва, записаних на відеокасети. На той час у Шепетівці їх діяло всього лише три – при Будинку культури, що розміщувався на вул. Карла Маркса, 49, в кінотеатрі імені М. Островського та у Клубі залізничників імені Войкова.
Пильні прокурори встановили, що відеосалони функціонували «як кооперативи», хоч це «заборонялося Постановою Ради Міністрів СРСР від 29 грудня 1988 року «Про регулювання окремих видів діяльності кооперативів у відповідності з «Законом про кооперацію в СРСР» і «суперечило Постанові Ради Міністрів УРСР від 29 червня 1989 року «Про заходи по забезпеченню порядку проведення платної театрально-концертної діяльності, організації гастрольної роботи і відеопоказу».
Також, серед іншого, 17 жовтня у відеосалоні кінотеатру ім. Островського демонструвався кінофільм «Большой босс», чим допущено порушення вимог Постанови Ради Міністрів УРСР «Про заходи по виконанню в республіці Закону «Про індивідуальну трудову діяльність». А сусідній відеосалон, при Будинкові культури, не мав посвідчення на право платного кінопоказу, там реалізовувалися квитки не встановленої форми. До того ж, у його репертуарі використовувалися фільми «чорного» ринку без ліцензійного права на платний показ, зокрема кінострічка «Безумний Макс».
6 листопада 1909 року дописувач часопису «Dziennik Kijowski», який видавався польською мовою у Києві виходцем із Грицева, інформував про гостру нестачу якісних витривалих жеребців, яка спостерігалася у Заславському, Старокостянтинівському повітах Волинської губернії, а також у інших регіонах із значними традиціями плекання конярства.
«Скрізь переважно кобили східної породи, – йдеться у статті. – На двадцяти кінних заводах, які я відвідав, бачив лише кількох англійських жеребців і трьох арабських жеребців, які більш-менш можна назвати чистокровними. Решта жеребців – нещасні й «скалічені».
Автор закликав провідних конярів (до таких належали Роман Сангушко зі Славути та шепетівський цукровар Юзеф Потоцький) не «ганятися» за великим зростом жеребців. Адже у таких коней часто бували слабкі, недорозвинені ноги, тобто структура їхнього тіла «хворіла» на незбалансованість. «Аномальні тварини, штучно «вигнані» вгору, ніколи не матимуть якісної репродуктивної сили», – висловлював думку автор.
На 15 листопада 1943 року було призначено повторний рейд підрозділів «Горієнка», «Кропиви» та «Олега» Української повстанської армії через північні та центральні райони території, яка тепер називається Хмельницькою областю.
Попередній рейд, який тривав два тижні, скінчився невдало для УПА. Так, «Кропива» із повстанцями, просуваючись через Шепетівські ліси, околиці Грицева, Лабуня у напрямку Житомира, потрапили у засідку німецьких окупантів. Зазнавши втрат («Кропиву» тоді було поранено), повернулися назад. Серед інших причин, які змусили так вчинити – поганий одяг, нестача карт, холоднеча, багато сексотів серед місцевих жителів.
7 листопада 1952 року «Шлях Жовтня» інформував про досягнення у Шепетівці та довколишніх селах упродовж неповних перших двох літ так званої п’ятої п’ятерічки (1951 – 1955): «На станції Шепетівка-І споруджено новий прекрасний вокзал. Розпочато відбудову рафінадного заводу. До кінця року завод дасть першу продукцію. Відновлено та розширено в селах Судилків, Городище, Михайлючка дільничні лікарні. В м. Шепетівці з’явився великий магазин для продажу одягу, взуття і тканин [певно, мався на увазі заклад, який по-народному називатимуть «дзеркальним» універмагом. – В. К.]. Також побільшало на 146 індивідуальних житлових будинків. Проведено великі роботи по благоустрою міста. Перемощено 7 672 квадратних метрів мостової. Тротуари вулиць Островського і Карла Маркса вимощені цементними плитами. Споруджено понад тисячу квадратних метрів дерев’яної огорожі. Посаджено більше двох тисяч декоративних дерев і 20 тисяч чагарників. Упорядковано парк імені 30-річчя ВЛКСМ».
15 листопада 1966 року в рубриці міськрайонки «Шепетівський перець» був оприлюднений результат рейду журналіста усіма місцевими магазинами з продажу промтоварів. У жодному з цих закладів торгівлі йому не вдалося виявити… чоловічих штанів. Щоправда, якісь одні він таки знайшов – аж 54 розміру й четвертого зросту. Тож журналіст пообіцяв, що цей дефіцит «зберігатиме як реліквію».
4 – 6 листопада 1977 року в різних місцях Шепетівки пройшли так звані виставки–розпродажі продукції Шепетівського комбінату громадського харчування. Наприклад, магазин «Кулінарія», який працював по вул. Карла Маркса, 60, з 8-ї ранку до 21-ї вечора, презентував новомодні рибні, м’ясні та овочеві напівфабрикати. Ресторан «Ювілейний», розміщений неподалік, хизувався рулетами, пісочним печивом, тортами шепетівського виготовлення «Казка», «Бісквітний», «Хмельницький», «Празький», «Святковий». А ще у вказані дні громадськість куштувала смаколики в їдальні «Сосновий бір» (вул. Леніна, 79), «Вареничній» біля входу на центральний ринок, магазині «Хвилинка» (вул. Карла Маркса, 119), закладах харчування при заводі металовиробів, заводоуправлінні будівельних матеріалів, деревообробному комбінаті.
11 листопада того ж року наша міськрайонка розхвалювала рішення «старих комуністів та дирекції міського парку культури» – засадити одну з його великих галявин, на якій зазвичай щоліта заготовлялося сіно, червоними дубами.
Цим самим у Шепетівці увіковічнили «круглу», 60-ту річницю так званої більшовицької революції. Місцевий лісгоспзаг виділив безкоштовно таку ж кількість саджанців червоного дуба. Щойно засаджену алею назвали ім’ям «60-річчя Жовтня».
Втім, про шкоду червоних дубів для навколишнього природного середовища тоді не «договорили». Хоча в осінні дні це яскраво-червоне дерево й вирізняється естетичною привабливістю, незвичною красою на фоні дерев інших порід із жовтим листям, біологи його відносять до агресивних, інвазійних видів дерев. Після пристосування до нових умов червоні дуби починають агресивно «завойовувати» довкілля, активно розмножуватися, витісняючи при цьому довколишні рослини.
11 листопада 1999 року міський голова Шепетівки Адам Васьковський зазначив у нашій газеті, що «виконано проектні роботи щодо розширення ринку для продажу тварин та будівництва ринку сільгосппродуктів від вулиці Некрасова до Старокостянтинівського шосе вздовж річки Гуски. Прийнято рішення на будівництво цього об’єкту».
Як показав час, для «базарувальників» вказані місця торгівлі чомусь не набули великої популярності. Згодом те ж саме сталося із проєктами запровадження нових міських ринків неподалік виїзду з міста у бік Славути, а також в самісінькому центрі міста – по проспекті Миру.
Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК.