Стара частина міста Праги у вересні – це затишні дворики, аромати кориці й випічки. Як і в центрі Шепетівки, звідусіль звабливо «підморгують» вивісками кав’ярні. Кожна з них – як окремий світ.
Так, що у цій першій на нашому шляху? Ов-ва, нівроку: порція еспресо – 60 крон. Капучино ще дорожче – 75. Хочеться лате? Тоді на десятку більше викладайте. Скільки це у гривнях? Усі ціни множимо на два.
Але може бути й дорожче. Залежить від розташування закладу в Празі, а також рівня його «пафосності».
Загалом чехи п’ють каву не поспішаючи. Як і все інше, що вони роблять. Такий вже народ. Чехи ніколи не вживатимуть цей напій похапцем. А сядуть, розгорнуть книгу чи газету (аналоги нашого «Шепетівського вісника» тут теж є), замовлять тістечко до кави і кайфуватимуть. Не зиркаючи на годинник…
У празькому районі Карлін забіг до закладу «Můj šálek kávy». Всміхнувся від тамтешнього баристи – ну з такою зарозумілістю каву готує! Ще й «присмачує» цей процес лекцією. Почув, звідки привезли кавові зерна, хто їх зібрав, як обсмажив. Дізнався, яка температура потрібна для виготовлення ідеального напою.
Спершу цей «фрік» мене дещо роздратував своїм підвішеним язиком. Але поступово «втягнувся». А потім навіть стало цікаво.
Наступне у моєму списку – «Café Louvre». Кажуть, тут смакував улюбленим напоєм письменник Франц Кафка. Хоч він і написав, як людина стала тарганом, але… Кава тут смачна. Ну і естетично це місце – кайфове. Вайб старої доби збережено в усіх деталях: височезні стелі, дзеркала, столи з мармуру. Офіціанти – з метеликами. Тож можна навіть трохи забути, що живеш у ХХІ столітті. А особливо коли дорогою в це кафе десь хильнув гальбу-другу пива…
А ось перебування у празькому «Café Letka» мені чомусь асоціюється з фільмами американця Веса Андерсона. Тут трохи пошарпані стіни. Плитка на підлозі викладена як шахова дошка. «Тонеш» на фоні величезних вікон, у які зазирають сонячні промені. Тому замовляти у такому закладі звичайне еспресо – то якось не «альо». Тим більше, що роблять і смачний кемекс, і розкішний десертний лимонний тарт. Кажуть, що останній – ніби навіть домашній…
Пристанище запеклих гурманів духмяного продукту з обсмажених зерен – «Оnesip coffee». Цей малесенький атмосферний заклад спеціалізується на виготовленні еспресо й фільтр-кави. Але, звісно ж, можуть й чимало іншого «заварити». Там полюбляють теревенити фанати. Від них можна почути малозрозумілі шепетівському вуху «довколакавові» словосполучення на кшталт «однорідна екстракція», «теруарні ноти».
Коротше, що б ви не пили – хенд брю, аеропрес, кемекс, або ж просто капучино – в Празі усе це на кожному кроці. Лише потрібно знайти «свою» кав’ярню. Ну і ні в якому разі не поспішайте. Адже еспресо тут сьорбають хвилин по тридцять-сорок…
Микола МОТУЗКО – з Праги, спеціально для «Шепетівського вісника».
На знімку (Radio Prague International): інтер’єр місцевої кав’ярні «Café Louvre».