1 лютого 1919 року часопис «Нова Рада» інформував, що у «Заславському повіті Волинської губернії», куди входила наша Шепетівка, «великий попит селян на українські газети та книжки».

13 лютого 1925 року газета «Радянська Волинь» писала про «зловмисників» у двох грицівських млинах. Як виявилося, тамтешні працівники навчилися обважувати радянських громадян. «Ще й досі водяться камінці, молотки, та які-небудь куски заліза замість гир. Тільки но є гиря в 20 фунтів та 1 пуд 10 фунтів з одбитим вухом, а для меншої ваги служать які-небудь камінці, молотки», – інформувало видання. Наприкінці – висновок: «Чому не зроблять ревізії гирям та вазі? Треба кому слід взяти за боки орендарів цих млинів».

8 лютого 1942 року Шепетівкою «ходив» висипний тиф, а відтак газета «Нова Шепетівщина» роз’яснювала, як запобігти цьому захворюванню. Серед першочергових заходів пропонувалося заборонити ринки, ярмарки, посилити санітарний нагляд за гуртожитками робітників, готелем, заборонити пересування переселенців, біженців і тимчасових робітників.

15 лютого 1943 року радянському партизанському загону імені Михайлова поставлена за мету диверсійно-розвідувальна діяльність у районі Шепетівка–Славута.

10 лютого 1981 року о 18 годині 25 хвилин сталася залізнична аварія на перегоні між Судилковом та Шепетівкою. Із рейок зійшло п’ять цистерн із авіаційним паливом марки ТС-1. При цьому дві з них перекинулися і загорілися. Інші три перекрили сусідню колію. Загалом поїзд складався із більш ніж шестидесяти вагонів. 32 з них доправили на станцію Шепетівка, 24 – на станцію Судилків. Під час аварії було пошкоджено 150 метрів колій. Рух поїздів не припинявся, їх пустили обвідною «гілкою».

Підготував Володимир КОВАЛЬЧУК